МЕТОДИЧНА РОБОТА В ДНЗ

"Ваша дитина не краща і не гірша, вона – інша."

НЕ  МОЖНА:

·       Думати, що ваша дитина найкраща та най здібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у когось іншого. Вона – інша.

·       Ставтесь до дитини так, як до "Банку", куди батьки "складають" свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.

·       Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.

·       Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх ( нехай і гідних – але ж своїх) цілей.

·          Покладати надію на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життєві установки (вони ж генетично передаються!). 

         ·     Ставитись до дитини, як до людини, яку батьки "ліпили",  як їм заманеться.

·      Всю відповідальність за виховання покладати на вчителів чи бабусь, або на методичні поради.

ПОТРІБНО:

·       Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.

·       Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому її поведінка є такою, а не іншою.

·       Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою у своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.

·       Не намагатися "формувати" дитину жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не "об’єкт виховання". Вислухати її точку зору на події і ненав'язливо висловлювати своє ставлення до цього.

·       Частіше (але не часто) згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.

·       Пам'ятайте, що вашу дитину формують не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна доброта.

·       Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не сприймає блюзнірства і неповаги до себе.

Іграшка – це феномен (предмет) культури, виконаний із певного матеріалу, у якого формою і змістом, значенням і здоровим глуздом. Кажучи образно, іграшка – це «грайливе дзеркальце» життя і фантазії, а точніше, буття й свідомості. Чому грайливе? Тому, що специфічно відбиває світ: природу, соціум, об'єкти культури, науково-технічні досягнення і фантазії нашого суспільства та ін. Іграшка не сліпо копіює, а специфічно («грайливо») відбиває: в іграшці відображене, може бути збільшене чи зменшено, загострене чи притуплено, розцвічено чи знебарвлено тощо.

Будучи предметом культури, іграшка виступає носієм соціально-культурної інформації. Матеріалом іграшки може бути будь-яке доступне в обробці і шляхом створення іграшки речовина.Игрушке властиво розмаїтості та необмеженість форми. Значення іграшки у цьому, аби бути предметом для ігор.

Функції іграшки – розвивати, розважати і виховувати, чи, мовою соціології – соціалізувати особистість людини. Іграшка є способом соціалізації особистості. Вона сприяє формуванню дитині. Іграшки сприяють передачі суспільного телебачення і культурного досвіду.

Як гадаєте, ваші діти обрали б такі самі іграшки, як і ви? Чому? Яких іграшок у вас удома більше? Відповідь очевидна. Хіба ж можна пройти з дитиною повз розкладку, кіоск чи магазин з дитячим товаром й не побалувати малюка дешевим пластиковим «щастям»? Та чи знаєте, що саме ви даєте в руки своїй кровинці?

         Більшість сучасних іграшок – низькоякісні й дуже небезпечні. Навіть, купуючи їх у спеціальних магазинах, ви не отримуєте повної гарантії. Виробники прагнуть скоротити витрати, використовуючи дешеві, а головне, шкідливі матеріали: фарбу з вмістом отруйних речовин, синтетичну набивку для м’яких іграшок, оброблену шкідливими хімікатами, а також пластик, який містить фталати – речовини, здатні змінювати гормональний фон і погіршувати роботу печінки й нирок.

         Науково доведено: у третині китайських іграшок домішки важких металів та небезпечні хімічні сполуки перевищують норму в 10 – 40 разів. Якщо дитина часто грається такою іграшкою, у неї можуть розвинутися алергічні реакції – сльозотеча, кашель і спазми бронхів. Хронічні отруєння цими речовинами важко виявити, проте вони ускладнюють наявні хвороби.

         Існує думка, що шкідливими для здоров’я малюка є дешеві іграшки, а от дорога продукція завідома безпечна. Але це – міф. У дорогих іграшках містяться ті самі речовини, що у дешевих, можливо, лише в меншій кількості.

         Гадаєте, це вся шкода від дитячих іграшок? Крім небезпеки здоров’ю, вони криють у собі й іншу, аж ніяк не меншу. Погляньмо на сучасні ляльки з «нелюдськими» пропорціями, м’які «тварини» (рожеві зайці, фіолетові коні, салатові слоники тощо), незрозумілі істоти зі страшними виразами облич! Замисліться, як вони впливають на формування уявлень дітей про навколишню дійсність, ставлення до світу та взагалі на психіку!

Що поганого в монстрах - це ж тільки іграшки?

Будь-яке програна дитиною дія здатна відтворювати себе в реальності. Якщо дитина в грі здатна поводитися гуманно, милосердно, дбайливо, то в неї є якийсь зразок того, як це потрібно робити. І навпаки, якщо дитина в грі змушена бути агресивною, грубою, жорстокою, це обов'язково відтворить саме себе коли-небудь у тій або іншій ситуації.

Іграшка програмує поводження дитини. І важливо розуміти, як впливає іграшка й що за програму вона в собі несе. Оскільки є добро й зло, ідеал і антиідеал, іграшка, як ми могли переконатися, може бути антиіграшкою. Адже не дасте ж ви в руки хлопчикові або дівчинці радіоактивне яблуко, заряджений пістолет або наркотик.

Демонічна іграшка є транслятором духовного руйнування:

одержання (психічних захворювань), неврозів, схильності до суїцидів (самогубствам) і ін.

У традиційній народній іграшці закладена простодушна любов дорослого до дитини, визнання його права на особливий ігровий простір.

 Сучасна промислова іграшка найчастіше формує й фіксує в людині (і насамперед у дитині) такі риси характеру, як розслабленість волі, індиферентність почуттів, недопитливість розуму.

Пам’ятайте:

 іграшка не тільки супровід гри,

 але й засіб навчання, розваги й навіть лікування.

Чи такі  іграшки у наших дітей?

Виховуємо любов до книги змалечку

Сучасний стиль життя все більше витісняє книгу на задній план, адже існує багато інших способів отримання інформації. Проте, всі ми розуміємо – книгу нічим не замінити. Вона формує свідомість, інтелект, моральні якості, збагачує словниковий запас. Читаючи, малюк вчиться відрізняти добро і зло, справедливість, чесність і обман. Проте, любов до книги потрібно виховувати, прищеплювати. Діти, особливо у віці до 6 років, є дуже сприйнятливими до навчання, до пізнання всього нового. Тому батькам варто використовувати благодатний грунт, засіваючи його знаннями та любов’ю до цих знань.

 Починайте читати дитині з пелюшок, навіть якщо Вам здається, що маля не слухає і нічого не розуміє. Відомо, що тембр і інтонація голосу формують емоційну сферу малюка. Найменшим корисно читати віршики, адже вони мають чудове відчуття віршового ритму. Для занять обирайте яскраві, фактурні книжки-іграшки.

         Підтримуйте цю добру традицію і надалі, коли маля підростатиме. Згодом у дитини з’являться запитання: чому сталося так, чи інакше? Намагайтеся завжди відповідати крихітці на її запитання, навіть, якщо вони лунають дуже часто. Обговорюйте з малечею події, про які ви читали, історії і ситуації, які описані в казці чи оповіданні. Хто з героїв вчинив чесно, хто обманював, хто зробив добре, а хто погано? Ці бесіди допоможуть дитині навчитися формувати власне бачення, висловлювати свою думку, глибоко розуміти суть, шукати мораль, тренується пам'ять і логіка.

         Звертайте увагу на якість книг, які купуєте дитині. Велику роль відіграють ілюстрації, які допомагають глибше розкрити зміст прочитаного, зрозуміти суть, тому полистайте книгу, яку маєте намір придбати. Часом дитячі книги рясніють суржиком і неграмотним перекладом, слідкуйте не лише за якістю паперу і зовнішнім виглядом книги, а й за наповненням того, що потрапить в руки малечі.

         Дитина навчилася читати самостійно – чудово! Заохочуйте її, пропонуйте нові, цікаві книги, просіть читати для Вас вголос, обговорюйте прочитане, цікавтеся подіями: «Що відбулося з Пеппі сьогодні?», «Як Котигорошку вдалось перемогти Змія?». Важливо, щоб це зацікавлення було щирим!

І не забувайте,

найкращим способом виховання є подання доброго прикладу,

тому, якщо в сім’ї прийнято читати – дитина, швидше за все,

також любитиме і шануватиме книгу.

Вплив гаджетів на дітей:

що хорошого і поганого?

         Чому так відбувається, що сучасні діти вчаться швидше друкувати, ніж писати від руки, користуватися калькулятором, замість того, щоб порахувати в умі, і малювати мишкою, а не звичайними олівцями? Якщо нашим батькам потрібні дні, а то й тижні на те, щоб освоїтися з новим телефоном, дитина в ньому розбереться за лічені хвилини. Що хорошого і що поганого в сучасних гаджетах для дітей, давайте спробуємо розібратися.

Що хорошого?

Навчання. На сьогоднішній день існує величезна кількість різних мобільних додатків, які вчать дітей читати, рахувати, малювати і т.д. Малюки набагато швидше запам'ятовують нову інформацію, коли це підноситься у вигляді гри.

Розвиток. У вік комп'ютерних технологій без вільного поводження з технікою просто нікуди. І чим простіше для вашого малюка буде це спілкування, тим легше йому потім буде вчитися в школі. Тим більше, що деякі активні ігри сприяють розвитку уваги, зосередженості і дрібної моторики пальців.

Розвага. Пробка на дорозі, поїздка в поїзді або автобусі – серйозне випробування для дитини. Просидіти довгий час, нічим не займаючись – складне завдання навіть для дорослого. У таких ситуаціях весело скоротати час вам з дитиною допоможуть звичні гаджети.

Нагорода. Ігри також можна використовувати і у виховних цілях. Наприклад, домовтеся зі своїм чадом, що якщо всі уроки будуть зроблені вчасно, тоді як нагороду можна пограти в улюблену гру годинку перед сном. Іноді такі домовленості стають чудовою мотивацією для дитини краще вчитися і добре поводитися.

Що поганого?

Фізичне здоров'я. Часто діти занурюються в ігри з головою. Захопившись, дитина починає моргати в 3 рази рідше, ніж завжди, що в свою чергу викликає пересихання очного яблука і може привести до проблем із зором. Але це – не єдина проблема. Через тривале перебування в нерухомій позі:

 - Утруднюється дихання, що може призвести до необґрунтованих нападів кашлю;

 - Викликає перенапруження в тілі, особливо в руках, що погіршує координацію, і в шиї, що погіршує кровообіг і може призвести до кисневого голодування мозку.

Фантазія. Якщо в наш час для того, щоб пограти, потрібно було спочатку придумати у що грати, потім продумати сюжет, інвентар і декорації, а також придумати кожному гравцеві персонажа, то сьогодні дитині достатньо просто натиснути кнопочку і світ ігор відкритий перед нею. Від цього дуже сильно страждає фантазія і розвиток образного мислення.

Залежність. Багато дітей настільки захоплюються віртуальними іграми, що процес розставання з ними стає справжньою проблемою. Щоб уникнути такої ситуації, потрібно відразу з дитиною обумовити всі умови гри і суворо стежити за процесом.

 Для того , щоб гаджети та ігри приносили виключно користь, їх потрібно використовувати грамотно. Комбінуючи віртуальні ігри з живим спілкуванням у колі сім'ї, активним відпочинком з однолітками та розвиваючими настільними або рольовими іграми, ваша дитина отримає повноцінний різнобічний розвиток.

             Консультація для вихователів

                  "Ранкові зустрічі : екологічний аспект."

Головна мета ДНЗ – забезпечити своїм вихованцям усебічний розвиток відповідно до їхніх здібностей, фізичних, психічних, емоційних, та індивідуальних особливостей, культурних та етичних потреб.

Ранкова зустріч – це запланований збір , який має свою структуру, обумовлено чітко визначеною метою та темою. Ранкова зустріч, насамперед, спрямована на те, щоб позитивно налаштувати малюків на цілий день, підготувати їх до різних видів діяльності.

                 Завдання ранкових зустрічей.

·       Виховуємо в дошкільників толерантне ставлення одне до одного і взаємоповагу;

·       Формуємо комунікативні навички;

·       Збагачуємо соціально-емоційний досвід;

·       Прищеплюємо бережливе і турботливе ставлення до довкілля;

·       Розвиваємо уяву та вміння вільно висловлювати свою особисті думку.

Ранкова зустріч налаштовує дітлахів на пізнання, але й сприяє формуванню цілісного колективу, усвідомленню причетності до суспільного життя групи. Під час ранкових зустрічей ми заохочуємо вихованців до відкритого спілкування і вільного висловлювання своїх думок.

Методика проведення ранкових зустрічей.

Ранкова зустріч триває відносно недовго : 7-10хв для дітей мол. групи, 15-20 хв для дітей сер.гр. та старшої.

Діти приходять із дому в різний час і в різному настрої.

Ранкові години, це час, який дитина може використати на власний розсуд. Можна провести ранкову зустріч – утворивши коло. Це дає змогу бачити всіх, спілкуватися "очі в очі", відчувати згуртованість доброзичливе ставлення друзів.

                      Структура ранкової зустрічі.

1 Вітання.

Під час вітання діти мають змогу виразити радість від зустрічі з товаришем чи з приводу його відсутності.

До вітання ми зазвичай додаємо комплімент або приємне побажання.

Вітання створює спокійну та розважливу атмосферу для переходу до наступного етапу – обміну інформацією.

2 Обмін інформації.

На цьому етапі діти розповідають про найцікавіші епізоди зі свого життя, про домашні справи, про своїх знайомих, домашніх улюбленців. Щоб зацікавити дітей, можна "вручити" мікрофон, або сісти в крісло автора. Діти дізнаються щось нове одне про одного. Вони вчаться ставити запитання і чітко відповідати на них. Під час обміну інформацією вихователь виступає в ролі провідника – людині, яка допомагає, невимушено спрямовує, але контролює.

3 Групова діяльність.

Метою групової діяльності є об'єднання групи через спільну участь у міні іграх, спостереженнях, виконанні певних завдань.

Спільна гра приносить дітям радість і сприяє формуванню дружнього колективу. У грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість, діти пізнають нове.

4 Щоденні новини.

Завершує ранкову зустріч вихователь.

Він інформує дітей:

·       про календарні події – пори року, дату, день тижня, зміни погоди.

·       Про завдання та плани діяльності на сьогодні.

·       Про особливу подію – день народження когось із вихованців, свято, екскурсію, тощо.

Ранкова зустріч як засіб екологічного виховання.

Ранкова зустріч допомагає нам розвивати і формувати дитину як цілісну особистість .

                                    Освітні напрямки.

·       Особистість дитини;

·       Дитина в соціумі;

·       Дитина в природному довкіллі;

·       Дитина у світі культури;

·       Гра дитини;

·       Дитина в сенсорно пізнавальному просторі;

·       Мовлення дитини;

Екологічне виховання дитини стало одним із важливих напрямків дошкільної педагогіки. Сформувати у дитини екологічний світогляд.

Ранкова зустріч недаремно стала невід'ємною частиною освітнього процесу в дошкільному закладі, адже це ще один спосіб організації вільного спілкування і розвитку вихованців.

Ранкова зустріч  дає добру нагоду закласти міцний фундамент для формування у дітей бажання творити добро, з любов'ю ставитися до усього живого, розширювати світогляд.

Консультація для вихователів 

"Партнерська взаємодія педагога з дитиною"

Проблема партнерської взаємодії дорослого з дитиною є дуже актуальною для сучасної освітньої практики в дошкільному закладі. Нині проголошено принципово нові пріоритети та завдання дошкільної освіти, що потребують від педагогів переходу на якісно новий рівень взаємодії з вихованцями та їхніми батьками, - рівень співпраці, спільної партнерської діяльності.

У психології виділяють два основних стилі відносин між людьми: авторитарний та демократичний. Говорячи про партнерську позицію вихователя, маємо на увазі, що він дотримується демократичного стилю взаємин, а не авторитарного, притаманного позиції вчителя. Партнерська позиція дорослого прияє розвитку у дитини активності, самостійності, вміння приймати рішення, прагнення щось робити, не лякаючись, що вийде не так; викликає прагнення до досягнень, сприяє емоційному комфорту.

Особливості партнерської взаємодії дорослого з дітьми під час занять         Надзвичайно важливо дотримуватися партнерської взаємодії під час організованих форм навчання. На різних етапах організованих форм навчання партнерська позиція вихователя виявляється по – різному. Запрошуючи дітей до заняття, дорослий не примушує до нього дітей, а звертає увагу на підготовлені матеріали, висуває цікаві ідеї для роботи. Це запрошення до цікавої діяльності – необов’язкової, невимушеної: «Давайте сьогодні…», «Хто хоче – влаштовуйтеся зручніше»  тощо.

         На початку заняття необхідно запропонувати дітям декілька цілей (зразків, схем) чи різні матеріали для реалізації однієї цілі, що забезпечить  вибір діяльності за інтересами і можливостями.

         Намітивши мету для спільного виконання, вихователь як рівноправний учасник взаємодії долучається до діяльності на рівні з дітьми, починає діяти, пропонує різні способи реалізації мети, стає живим зразком планомірної організації роботи. Він не дає інструкцій, не контролює дій, але спонукає дітей до обговорення задумів, аналізує разом з ними зразки, коментує кроки своєї роботи. У процесі діяльності вихователь надає їй розвивального характеру:

- створює умови для самостійного отримання дітьми нових знань, способів діяльності тощо;

- пропонує свої ідеї чи свій результат для дитячої критики;

- виявляє свою зацікавленість у отриманих дітьми результатах;

- підключається до спільної оцінки та інтерпретації дій учасників;

- підтримує та підсилює інтерес дітей до роботи однолітків;

- заохочує змістовне спілкування;

- провокує обговорення проблем, що виникають.

         ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вихователь у процесі спільної діяльності з дітьми поводить себе невимушено, пояснюючи свої дії, приймаючи дитячу критику, не заважаючи коментуванню вголос, обговоренню дошкільниками їхньої власної роботи, обміну думками, оцінками, наданню ними допомоги одне одному.

         Для завершального етапу заняття характерним є «відкритий кінець», тобто відкрите часове завершення заняття. Оцінювання дорослим дій дітей може бути лише опосередкованим , як зіставлення результату з метою: що хотів зробити – що вийшло.

         Робота, яку пропонують дітям, повинна тримати 25-30 хвилин у старшій групі. Але через те, що часове завершення заняття є відкритим, треба мати резерв часу  (до 40-45 хвилин). Дорослий перебуває за робочим столом, поки всі діти не завершать роботу, щоб підтримувати невпевнених у собі дітей. Після завершення роботи діти переходять до вільної діяльності за своїм вибором.

         Кожна дитина працює у своєму темпі і сама вирішує, завершила вона роботу, дослідження чи ні. Діти, які завершили роботу раніше, можуть зайнятися іншою цікавою їм діяльністю.

         Однією з умов організації спільної  партнерської діяльності дорослого з дітьми є організація спільного робочого простору. Необхідно наблизитися до ситуації «круглого столу», яка створює умови для рівноправної участі в роботі. Організація спільного робочого простору дає змогу кожному учаснику бачити дії інших, обмінюватися думками і відкриттями. Діти вільно обирають робочі місця, пересуваються, щоб взяти той чи той матеріал. Партнер – дорослий завжди разом з дітьми – «у колі».

         Заняття у формі невимушеної спільної партнерської взаємодії зовсім не означають хаосу і свавілля ані з боку вихователя, ані з боку дітей. Для вихователя це обов’язкові, сплановані дії. Діти беруть участь у занятті з інтересу до пропозиції дорослого, з прагнення бути разом з однолітками.

         Умови реалізації партнерської взаємодії під час продуктивної діяльності

         Продуктивна діяльність – це перетворення того чи того матеріалу в конкретний продукт відповідно до поставленої мети, задуму.

         Поняття «продуктивна діяльність» передбачає наявність кінцевого продукту і охоплює декілька видів дитячої діяльності: малювання, конструювання, ліплення, аплікація, ручна праця.

         Зміст продуктивної діяльності має відповідати віку дітей і співвідноситися з потребами реальної ситуації та інтересами дітей групи.

         Метою продуктивної діяльності дошкільників має бути створення особистого продукту – малюнка, виробу з природного матеріалу тощо.

Взаємодія з батьками: партнерство заради дитини

         Педагог і батьки мають стати партнерами у спільній справі виховання дітей. Співпраця та співтворчість, основані на вірі в дитину, її можливості – основні форми взаємодії педагога із сім’ями вихованців.

         Якщо дитина, повернувшись із дитячого дитсадка додому, не отримує там батьківського тепла, турботи та поважного ставлення, то вся педагогічна робота, що ведеться в закладі, зводиться нанівець. Тому треба дбати про те, щоб батьки дотримувалися тих самих правил спілкування з дитиною, що й педагоги.

  

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПАРТНЕРСТВА З ДІТЬМИ

Пам’ятка для педагогів

Для того щоб партнерська взаємодія з дітьми мала ефективний результат, необхідно дотримуватися основних правил партнерства:

ü бути завжди разом з дитиною, створювати навколо неї атмосферу підтримки;

ü забезпечувати комфортний мікроклімат в групі;

ü дивуватися та захоплюватися разом з дітьми;

ü залучати дітей до дискусії;

ü створювати різнобічне розвивальне середовище;

ü ніколи не змушувати дітей виконувати будь – яку діяльність через силу;

ü уникати категоричних негативних оцінок, зауважень;

ü надавати можливість відчути інтелектуальне задоволення, насолоду від процесу й результатів співпраці;

ü бути для дітей прикладом позитивно налаштованого, уважного ставлення одне до одного;

ü організовувати взаємодію з дітьми таким чином, щоб усі почули та вислухали свого ровесника;

ü вірити у своїх вихованців та в самих себе, у свою здатність перетворювати життя, вносити конструктивні зміни.

 Семінар-практикум  

жовтень, 2014р.

Тема: «Безпека дитини в довкіллі»

Мета:  Вдосконалювати теоретичні знання і практичні навички педагогів з організації роботи щодо формування безпечної поведінки дошкільників.

Хід семінару

1.     Вступне слово   

    Загальновідомо: дитинство – унікальний період у житті людини, адже саме в цей час формується її здоров’я, відбувається становлення особистості. досвід дитинства багато в цьому визначає доросле життя людини.

    Формування у кожного вихованця активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, озброєння його знаннями та навичками безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо, збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дошкільнят – одне з найактуальніших завдань роботи педагогічного колективу кожного дошкільного навчального закладу.

   В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрями:

·        робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм і правил;

·        дітей необхідно навчати обачності; формувати навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

·        дотримання єдиної стратегічної  лінії у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів.

2.     Консультація для вихователів на тему: «Поняття «Безпека» і «Небезпека». Завдання Базового компоненту». 

   Як зберегти здоров’я дітей?

   З перших років життя допитливість малят, активність у пізнанні навколишнього можуть інколи становити небезпеку для них. На жаль, формування безпечної поведінки найчастіше розуміють як цілу низку заборон. При цьому дорослі, які люблять дітей, опікуються ними, не помічають, як часто вони повторюють слова: «не можна», «відійди», забуваючи, що тільки слушні та вчасні поради дорослих можуть справді допомогти дитині берегти своє життя, зміцнювати здоров’я, усвідомлювати, що гратися можна не скрізь і не завжди, і що деякі заборони та правила – не примхи батьків і педагогів, а життєва необхідність.

3.     Презентація на тему: «Безпечні та нешкідливі умови у моїй групі»

   Дорослі мають зробити все для того, щоб кожна дитина була здоровою та постійно перебувала у безпечних умовах. Це найголовніше завдання як працівників дитячого садка, так і батьків дітей або осіб, що їх заміщують. 

4.     Мозковий штурм на тему: «Чинники, які становлять небезпеку для дітей. Принципи формування безпечної поведінки дітей».

5.     Фотовиставка «Ігри з безпеки життєдіяльності, в які ми граємо»

Як створити безпечний простір дитини вдома. 

         Семінар практикум для батьків 

                                                     у формі ділової гри                                                     

Мета: Розширити знання батьків з питань дотримання безпеки                        життєдіяльності дітей в домашніх умовах. Познайомити з    різними формами профілактичної роботи щодо формування у                       дошкільників безпечної поведінки з побутовими предметами, приладами. Розвивати у дорослих        творчість, уміння знаходити нестандартний підхід до висвітлення життєвих питань. Виховувати відповідальність за безпеку дітей та власну, доброзичливість, небайдужість до інших людей.

                                                        Хід проведення

Повідомлення теми, мети зустрічі.
Вправа «Знайомство» (учасник у якого в руках оберіг, повинен назвати себе і розказати як перший раз залишав дитину одну вдома)
Міні-лекція «Необхідність формування основ про дотримання безпечної поведінки у дітей дошкільного віку».

    Дитина, її життя і здоров’я – найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям – одне з провідних завдань, визначених у державних документах дошкільної освіти та освітніх програмах.
    Приймаючи від батьків їхній найдорожчий скарб – дитину, працівники дитячого садка мають створити комфортне, безпечне середовище для її розвитку, озброїти малюка необхідними знаннями, вміннями і навичками, і, звісно, заручитись підтримкою родин.

    Щоб людина почувалася в дорослому житті впевнено, безпечно, їй змалечку треба усвідомити необхідність дотримання правил безпеки за наступними напрямками:

-         збереження здоров’я та дотримання здорового способу життя;

-         дотримання безпеки дитини на вулиці;

-         безпека дитини в природі;

-         безпека дитини вдома;

-         безпека в соціумі.

    Слід відмітити, що педагоги використовують системний підхід до формування у вихованців програмових завдань з безпеки життєдіяльності. А саме:

-         формування у дитини свідомого розуміння цінності власного життя та здоров’я;

-         розуміння і сприйняття понять про стихійні явища природи;

-         розвиток чуття небезпеки щодо вогню й електричного струму;

-         вміння дотримуватися правил проти пожежної безпеки;

-         вміння обережно поводитися з ліками, хімічними речовинами;

-         формування знань про небезпечні для життя людини отруйні рослини;

-         розвиток умінь надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного випадку;

-         правильно поводитися у випадках загрози виникнення надзвичайних ситуацій.

    Важливий чинник ефективності роботи – тісна взаємодія між батьками та

педагогами. Батьки мають уважно ставатись до здоров’я своїх дітей; підтримувати їхнє прагнення до самостійності, заохочувати ініціативу; допомагати знаходити вихід з різних життєвих ситуацій; радіти їхнім найменшим успіхам.

    Запропонувати батькам  розділитися на дві команди, вибрати журі.

1 завдання гри. «Народна мудрість про безпеку і здоров'я»

    Ще з давніх часів люди приділяли значну увагу власній безпеці і безпеці оточуючих, що знайшло відображення у народній мудрості. Пропоную вам пригадати прислів’я і приказки, в яких йдеться про дотримання безпеки.
    Журі оцінює виконання 1 завдання командами.
    Вхід дітей.

2 завдання «Коли небезпека виникає вдома». 

    Батьки разом з дітьми називають і відшукують картинку – чинники, які можуть стати небезпечними для дитини вдома і вкладають в віконця до безпечного будинку (електричні прилади, хімічні речовини, ліки, термометр, колючі і ріжучі предмети, газові прилади що можуть спричинити пожежу).

3 поетична хвилинка «Електроприлади – наші помічники»

Щоб не сталося біди дітей треба вчити дотримуватись правил безпечної поведінки. А легко і швидко їх запам’ятати допоможе цікавий віршик-пам’ятка. Цей віршик допоможе вам в ігровій формі навчити дітей правилам безпечного поводження з електроприладами. Я буду читати вірш, а ви його закінчувати.
    Вихователь читає віршик-пам’ятку, а батьки разом з дітьми закінчують його.

Віршик-пам’ятка «Електроприлади наші помічники»
Ну, скажіть мені, будь ласка,
навіщо нам електропраска?        

 
Щоб охайно виглядати,
треба одяг прасувати.

Щоб не трапилось біди,
треба праску вимкнути!
Кожний прилад електричний
для дитини небезпечний.

Щоб біди вам не зазнати,
без дорослих – не вмикати!
Телевізор кольоровий
теж продовжив цю розмову:

- Невеличкий мій екран
в дім приносить радість вам.
Різні тут є передачі :
для дорослих і малечі.
Дітям слід запам’ятати -
без дорослих не вмикати!

 

Дядько Струм живе в розетці,
буде з вами він свариться!
Щось в квартирі зашуміло -
пилосос узявсь за діло.

Він у домі залюбки
вичищає килимки,
Та малечі слід вже знати,
що самому не вмикати!

Хочеш їсти – не біда:
допоможе газова плита.
Запалив сірник – і вмить
їжа вариться, кипить.

Але треба пам’ятати,
що не можна з газом грати!
Бо як вогник спалахне,
то згорить в квартирі все!

Кип’ятильник увімкни –
скип’ятить тобі води,
чи на каву, чи на чай.
Та одне лиш пам’ятай:
без дорослих – не вмикай!
Бо він може спалахнути,
і пожежі не минути!

Вивчіть правила безпечні,                                                                          

Будьте завжди обережні.
Знає хай дитина кожна:
Гратися з вогнем не можна!

4 вправа. «Знайди вихід зі складної ситуації»
- У разі виникнення нещасного випадку, ми, дорослі, не маємо права розгубитись і повинні вміти надавати першу долікарську допомогу і ми перевіримо свої знання. А оцінювати правильність відповідей буде лікар-педіатр Доценко Інна Вікторівна.  
- Шановні батьки, подумайте кілька хвилин і дайте відповідь, які будуть ваші дії або перша долікарська допомога якщо станеться наступне:
     -    в разі отруєння ліками або миючими засобами;

-         попадання сторонніх предметів в організм;

-         кровотеча з носа;

-         кровотеча;

-         опік;

-         ураження електричним струмом;

-         отруєння газом.

Але спочатку послухаємо відповіді дітей.

5 вправа. Творче завдання «Що корисно для здоров’я, а що – ні»

Учасникам першої команди пропонується вибрати всі картинки, які, на їх думку приносять користь здоров’ю дитині, а учасникам другої команди – всі шкідливі чинники, і створити колажі.

Підсумок. Журі визначає переможців гри. На згадку про зустріч кожний учасник отримує пам’ятку і висловити свої враження від участі у заході.

-         Чи збагатили свої знання з проблемного питання?

Що корисного дізнались?

Семінар – практикум

Тема: Формування духовних начал юної особистості у тісній взаємодії з батьками.

Мета:

·        Поглибити і закріпити знання педагогів про особливості спілкування батьків та дітей.

·        Розвивати інтелектуально-креативний потенціал педагогів;

·        Сприяти формуванню особистісної активної позиції кожного учасника семінару-практикуму.

Хід проведення:

1.     Вступне слово  

Важливою складовою процесу формування духовних начал юної особистості є моральне виховання. Дбаючи про духовний розвиток дітей, у повсякденній роботі з ними педагоги мають частіше звертатися до засобів мистецтва, вчити малят сприймати твори з позиції краси, розуміти їхній глибинний зміст і духовну цінність. Для цього самим вихователям необхідна підготовка – робота над собою. Саме на це спрямовано поданий семінар. Засвоєні під час обміну досвідом роботи прийоми і опановані форми роботи стануть у пригоді вихователям при спілкуванні з дітьми та їх батьками. 

2.     Самодіагностика учасників тренінгу за тестом «Чи є ви капітаном власного життя»

3.     Створення моделі «Шляхи до серця дитини»

4.     К-ція для вихователів «Розвивати духовний потенціал особистості дошкільника» 

5.     Вправа  «Склади прислів’я»  ( у парах)

  Усна народна творчість – це найдавніший вид мистецтва слова. Він допомагає нам у моральному вихованні дошкільників. Інша його назва – фольклор. Це слово у перекладі з англійської мови означає «народна мудрість». Вивчаючи усну народну творчість, діти опановують основи духовності, які закладалися в народних творах упродовж віків. Таку вправу можна використовувати у роботі зі старшими дошкільниками. Спробуємо виконати її.

·        Добро плодить добро, а зло плодить зло.

·        Добро не пропадає, а зло помирає.

·        Не все добре, що солодке.

·        Добра людина і сусіда дім від вогню збереже.

·        З добрим дружи, а злого стережись.

·        З добрим дружи, а злого стережись.

·        У кого є злість, той своє серце їсть.

·        Від сердитої людини постарієш, від доброї помолодієш.

6.     Розв'яжи  кросворд  «Доброта»   

7.     Виготовлення ширми-пересувки на тему:

·        Переваги різновікового родинного середовища;

·        Роль найстаріших родичів у родинному житті;

·        Психологічний клімат сім’ї;

·        Сімейні традиції;

·        Причини непорозумінь у родинному вихованні дитини та способи їх усунення;

·        Стратегія взаємодії батьків з обома дітьми;

·        Формування позитивного ставлення старшої дитини до новонародженого.

Кінцівка:

       Шановні колеги! Сьогодні ви продемонстрували особливо важливу якість, яка необхідна кожному педагогу – це наявність творчого потенціалу . Приємно, що він у вас є. Дякую всім за співпрацю та бажаю успіхів у роботі й творчого натхнення.

       Хай множаться зерна добра у ваших душах. 

Рекомендації для вихователів

щодо збереження ефективності мовленнєвих занять

   Заняття з розвитку мовлення дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини.

 Педагог повинен:

    Забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками;

    Уникати надмірного академізму в підході до розв’язання мовленнєвих завдань заняття;

    Добирати теми до обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості й душі кожної дитини;

    Проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати;

    Підтримувати фізичну та психічну активність дітей задля ефективності їхньої інтелектуально-мовленнєвої роботи;

    Будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя;

    Підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;

    Розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєї надмірною активністю і досвідченістю;

    Уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення;

    Керувати певними правилами під час постановки запитань –

    формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;

    адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну дитину;

    ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке й вимагає правильної відповіді;

    запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звертань до дітей у тому порядку, в якому вони сидять;

    сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками – запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думки;

    працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;

    залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оцінювання відповідей мовця, ставлячи запитання –

-         чи правильною є відповідь?

-         чи про все розповів мовець?

-         чи по порядку розповідав?

    Пропонувати творчі завдання,  опираючись на особистий досвід дітей;

    Чергувати мовленнєві завдання з іншими видами  дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;

    Уникати надмірної захопленості наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;

    Підтримувати увагу дітей різними способами, як-от – переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплінарного характеру;

    Закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності, як-от гра, праця тощо.   

                                           Консультація для вихователів

                                             « Музика – могутня сила  »

Музика – незамінна складова світу дитинства. Негармонійність у цій сфері, неправильна організація взаємодії з музикою може негативно позначитись на всій екології дитинства. Вона є важливим чинником не лише емоційного, естетичного, духовного, а й загального інтелектуального розвитку. Здавна відомо, що різна музика по-різному діє на настрій і психічний стан людини, може бути оздоровчою і руйнівною, може вводити в транс.

         Музика потрібна дитині як їжа, як повітря, як материнські обійми. Вона має супроводжувати малюка протягом дня,лагідно пробуджуючи,піднімаючи

на зарядку, спонукати до роздумів.

                                      

                                       Вплив музики на стан дитини

        В. Бехтерєв вважав, що за допомогою музичного ритму можна врівноважити

діяльність нервової системи дитини, заспокоїти надто збуджених і активізувати загальмованих дітей, відкоригувати неправильні та зайві рухи. Використовуючи музичний ритм як організатор руху, можна розвивати у дітей увагу, пам’ять, внутрішню зібраність, знімати психоемоційне напруження, стимулювати їхню рухливість і зміцнювати силу та витривалість на фізичному і психологічному рівнях.

          Найкращим зразком музики, здатної управляти дитиною зсередини, є будь-яка колискова. Специфічні особливості колисанки – два музичні елементи, що й допомагають швидше заснути: ритм,близький до ритму дихання уві сні, і мелодія, що будується на інтонаційних зворотах, які справляють так званий маятниковий, заколисувальний ефект.

         Цікаво, що властивості музики не завжди пов’язані з її естетичною цінністю. Є музика, яка не становить інтересу з погляду високого мистецтва, але не шкідлива, а часто корисна для психіки слухача.

         Музикотерапевт Г.Декер - Фойгт стверджує: корисною є музика, яка бадьорить, стимулює або розслаблює, майже заколисує. Сприймаючи такий твір, дитина розуміє або підсвідомо відчуває, що у цей момент потребує його як музики своєї душі. І найголовніше – музика допомагає тоді, коли її слухають, коли вона не є просто фоном для діяльності. Музика має цілком заповнювати свідомість і думки.

         Діапазон захворювань, які можна лікувати за допомогою музичної терапії, широкий. Сьогодні музикотерапія – цілий психокорекційний напрям у медицині та психології в основі якого лежать два аспекти впливу: психосоматичний (лікувальний влив на функції організму )  та    психотерапевтичний ( корекція відхилень в особистісному розвитку, психоемоційному стані ). 

         Лікар Н. Михайловська в статті « Музика замість пігулок » доводить, що романтичні твори Ф. Шуберта, Р. Шуберта, Ф.Шопена, Ф. Листа створюють відчуття вільного простору. Вони допомагають зняти стрес, сконцентруватися, та медитації. Діти, які слухають такі твори, поводяться спокійніше, розважливіші від однолітків, менше хворіють, краще вчаться.

         Джаз, блюз, диксиленд, соул, каліпсо та реггі, що беруть свій початок у темпераментній африканській музиці, покращують настрій, виводять з депресії, знімають напруження. Релігійна музика просвітлює, дарує відчуття спокою, відновлює психічну рівновагу, полегшує душевний і фізичний біль.

                  

                                              Музика як гама частот        

          Музику сприймає все тіло, навіть глухі зазнають її впливу. Звуки створюють енергетичні поля, які змушують резонувати кожну клітину нашого організму.

           Благотворно впливає на основні функції організму дітей і дорослих класична музика, оскільки вона написана в ритмі роботи серця ( 60-70 ударів/хв.). А от музика дискотек часто відповідає ритму ( 150-170 ударів/хв.) і негативно позначається на здоров’ї слухачів. Особливо руйнівними є гучні низькочастотні звуки ударних інструментів. Різним станам свідомості відповідають певні частоти електромагнітних коливань в корі головного мозку. Так, альфа-хвилі пов’язані зі станом утихомирення і розслаблення ( 8-12 коливань/с), бета-хвилі – з нормальним станом неспання ( 13-30 коливань/с), при тета-хвилі  розслаблення переходить у сонливість ( 4-7 коливань/с), дельта-хвилі викликають сон ( 2-3 коливань/с). Оскільки коливання в корі головного мозку дитини і дорослого відбуваються цілодобово, то наша повсякденна поведінка багато в тому зумовлена їх ритмом.

          Саме багата гама частот робить музику потужним засобом впливом а стан свідомості. Діяльність мозку синхронізується зі звуковими частотами, і в ньому виникають відповідні картини, стани, емоції, настрої. Так, співвідносячи біоритми мозку з ритмічною пульсацією в музиці.

       Музика яка звучить на дискотеках, може бути дуже небезпечною. На рок-концертах трапляються контузії звуком, звукові опіки, втрата слуху і пам’яті. Як ритм, так і частота викликають залежність: у дитини з’являється потреба у сприйнятті дедалі вищих частот, що наближаються до ультразвуку. А це вже може привести до смерті.                                    

                              

                                         Музика як ритмічний подразник       

        Фізіологічний вплив музики на людський організм базується на тому, що нервова система і м’язи мають здатність засвоювати ритм. Під впливом спокійної мелодії поглиблюється й уповільнюється дихання, мозок людини отримує необхідний відпочинок. Під музику швидких танцювальних ритмів дихання стає інтенсивнішим, неритмічним, що може привести до поверхневого і розпорошеного мислення, імпульсивної поведінки та схильності до помилок. Швидка й гучна музика може створювати ефект, коли стає важко дихати.

        Частота, ритм і гучність пришвидшують або уповільнюють серцеві ритми дитини. Що швидша музика, то швидше б’ється серце, частішає дихання і навпаки.

        Процес музичного враження не обмежується часом сприйняття  твору. Після закінчення його звучання людина продовжує переживати музику на рівні слухових уявлень. Музика здатна викликати у людини будь-які емоції. Батьки мають розуміти, наскільки небезпечна може бути музика для дитячої психіки. 

       Музика – вкрай важлива складова життя дитини,що багато в чому визначає благополуччя його екології. І те, яка музика впливатиме на свідомість наших малят, залежить від нас самих.

СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ

Тема: «Здоров'я дитини – важливий елемент гармонійного розвитку»

Мета: Створювати умови для розвитку комунікативної культури педагогів.

            Ознайомлювати з теорією та практикою розвитку емоцій. 

Хід проведення:  Сторінка № 1. Вступне слово. Турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя" Сторінка № 2. Лікує природа                                          Фотовиставка, Фітохвилинка Сторінка № 3. Розвиток емоцій та почуттів                          Гра                                                             Сторінка № 4. Як навчити дітей виражати емоції              Міні-лекція                  Сторінка № 5. Навчання дітей мови почуттів                       Поради вихователям

               Сторінка № 1.

«Турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя »

Сьогоднішній семінар – практикум проходитиме у формі усного журналу на тему: «Здоров’я дитини – важливий елемент гармонійного розвитку».

Щоб усім нам налаштуватися на роботу й отримати позитивний заряд енергії, пропоную провести тренінг. Треба відповісти на запитання: «Яким я бачу себе здоровим?» (бадьорим, веселим, жвавим,життєрадісним, активним, сильним, щасливим, допитливим, працьовитим, красивим та ін.)Після кожного слова усі разом говорять: «Це дуже добре».

«Турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили, » - так стверджував відомий педагог В. Сухомлинський. Видатний педагог учителював із 17 років. широко відома його науково – публіцистична діяльність. він доклав чимало зусиль, щоб перетворити звичайну школу на найкращу.

Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здоровою, фізично та розумово розвиненою? Звичайно, усі. Але самого лише бажання замало. Треба вміти організувати здоровий спосіб життя малюка з раннього дитинства. На сучасному етапі розвитку суспільства по-новому ставиться питання виховання здорових, гармонійно розвинених людей, які володіють високою розумовою і фізичною працездатністю. Для успішного вирішення цього питання важливо, як говориться, «берегти здоров’я змолоду». Це гасло відображає необхідність зміцнювати здоров’я дитини з перших днів її життя.

Батьків і нас педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад великий, проте, окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована  на зміцнення здоров’я.

Вирішення проблеми зниження загальної захворюваності можливе при правильній організації виховної та оздоровчої роботи, проведенні невідкладних заходів із профілактики відхилень у стані здоров’я дітей. Головне завдання персоналу дошкільних закладів і батьків – виховати в дітей розумне ставлення до свого організму, прищепити необхідні санітарно – гігієнічні навички з раннього дитинства. Кожна дитина має розуміти, як важливо з дитинства уникати чинників ризику для здоров’я, обрати стиль поведінки, який не завдає шкоди фізичному й психічному стану.

Низку порад щодо самовиховання при оздоровленні дітей дає нам   В.Сухомлинський.

1.     «Важливим джерелом здоров’я  є оточуюча нас природа:повітря, сонце, вода, літня спека і зимовий холод. Живи та працюй серед природи».

Необхідно сформувати в дітей поняття про те, що природу треба любити, не шкодити їй, що вона – це джерело здоров’я.

У дитячому садку на прогулянці проводяться рухливі ігри. Вони є засобом всебічного розвитку дітей, виховання у них позитивних і вольових рис характеру.

За межами дошкільного закладу проводяться піші переходи. Під час них малюки виконують основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між кущами та деревами, переступають із кореневища на кореневище дерев, що виступає над поверхню землі, метають шишки в стовбур дерева, стрибають із пеньків.

У весняно – літній період є можливість для проведення міні – походів, під час яких діти беруть участь у різноманітних іграх, змагаються і виконують фізичні вправи, проводяться ігри - естафети. Головна мета міні – походів – створювати в дітей радісний настрій, удосконалювати їхні рухові вміння та навички в невимушеній ігровій обстановці, залучати дітей до систематичного виконання вправ.

2.     «Постав собі за правило: щодня, прокинувшись від сну, зроби зразу ж ранкову зарядку».

3.     «Примушуй себе кожного ранку робити вологе обтирання».

Контрастне обливання рук по лікті проводиться вранці після ранкової гімнастики та за загартування ступній після сну. Для цього у дві посудини наливають воду різної температури: +18С, +37С. Діти почергово занурюють руки (ноги) у воду й тримають їх у воді певної температури 30с. І так чергують 4-5 разів.

Для дітей важливо мати добре розвинену систему терморегуляції, яка дає змогу підтримувати постійність температури зовнішнього середовища із середовищем організму незалежно від змін у зовнішньому середовищі. Саме через це дітей слід привчати не просто до низької температури, але до її перепадів, почергово діючи то теплом, то холодом.

4.     «Ні дня без фізичної праці. Хто працює з раннього дитинства о глибокої старості, той до осінніх днів життя залишається повноцінною людиною».

Неважка фізична праця дітям зовсім не зашкодить. Прибирання своїх іграшок, миття посуду, посильна допомога на присадибній ділянці – усе це розвиватиме фізичні вміння дитини та працелюбність.

5.     «Нехай стануть вашими заповітами простота, помірність та стриманість».

Правильне харчування – одна з головних складових успіху здорового способу життя. У куточку для батьків у групі можна ознайомитися з низкою статей про правила харчування та інформацією про їжу – джерело тепла, енергії росту і здоров’я.

А ще потрібно мати бажання бути здоровим і розуміти те, що найцінніше у світі – здоров’я.

Двойних Н.А.    

Сторінка № 2.                      Лікують дерева

Фіто хвилинка на семінар – практикум

 «Здоров’я дитини важливий елемент гармонійного розвитку.»

« Лікує  природа»

Кожний з нас знає, що прогулянка по лісу після дощу заспокоює, знімає навіть сильне нервове напруження, а ввечері забезпечує міцний сон. Учені дійшли висновку, що вже один вигляд дерев покращує загальне самопочуття. Різні дерева діють на нас по різному: підбадьорюють та заспокоюють, зцілюють, дають сили, допомагають забутися, жодне дерево не здатне зашкодити людині.

Тому під час прогулянок ми пропонуємо заняття на тему «Хто дружити з нами буде, той хвороби всі забуде». Їх мета дати дітям «заряд» бадьорості, зняти зовнішню напругу, звільнити від больових відчуттів, допомогти відчути єднання з природою через слово, думку, відчуття.

Перед тим, як відвідати якесь дерево, проводилася попередня робота. Вивчалися особливі характеристики цього дерева : листя, плоди, значення для народного господарства, також ознайомилися з лікувальними властивостями листя та плодів дерев, робили аплікації та малювали.

На прогулянці , підійшовши до дерева, можна доторкнутися спиною до стовбура дерева, або обхопити його руками, або, підігнувши одну ногу, торкнутися голою ступнею до кори дерева, закрити очі й подумки попрохати : «Матінко – природо, дай здоров’я». Після цього не забути подякувати цього не забути подякувати цьому дереву, адже ми з ним друзі.

Проведемо змагання між вихователями на тему «Хто краще знає лікувальні властивості дерев».

Береза: лікуються бруньками, листям, соком. Настої берези вико­ристовують при дрібних ранах, як протизапальний засіб. Березовий сік містить вітаміни, його використовують при захворюванні легень. Наші бабусі вмивалися соком, виводили ним плями. Березовим віником ліку­вали застуду. Відвари березові використовували при опіках, ранах.

Сосна: лікуються хвоєю від застуди, для загального укріплення організму, використовують як заспокійливий засіб. Відвари із шишок лікують опіки.

Дуб: корою, листям виганяють застуду, лікують рани, пітли­вість рук і ніг, обмороження. Прогулянки по діброві нормалізують кров’яний тиск, гарно впливають на роботу серця й нервової системи. З жолудів роблять каву для людей із хворим серцем. У повітрі біля дуба майже немає мікробів.

Липа: квіти збирають, сушать, заварюють чай для лікування лю­дей, відвари використовують при застудних захворюваннях, кашлі, ан­гіні. Листя прикладають до ран та опіків. Липові ванни — для укріп­лення організму. Липовий мед збирають із квітів дерева.

Горобина: плодами лікуються та вживають у їжу, ягода має дезін- фікувальні властивості. Сік ягід — крововідтворювальний засіб.

Верба: відвари з кори заліковують рани, настої з листя використо­вують як жарознижувальний засіб, при болях у спині, для укріплення та фарбування волосся.

Щоб батьки детальніше ознайомилися з лікувальними властивос­тями дерев, можна роздати додаткову інформацію, роздруковану на аркушах.

(презентація  на сторінці сайту у"Презентації"

      Тихонова М.В.

Сторінка 4.

Вміння розуміти свої емоції й адекватно виражати їх – важлива риса зрілої особистості. Однак основи цього вміння закладаються ще в дитинстві. Чи помічали ви, як іноді малюк від найменшої образи впадає в істерику або стає абсолютно некерованим від радості? Це тому, що дитина ще не здатна контролювати емоції: вони, мов хвилі, захльостують її з головою. Якщо вчасно не навчити малюка давати собі раду з власними емоціями, то в майбутньому це може призвести до неврівноваженості, агресивності, нервових і психічних захворювань.

Передусім поговоримо про негативні емоції. Дуже важливо пояснити дитині, що всі люди ображаються, ревнують, заздрять, загалом переживають негативні емоції. Це нормально. Проте проявляти їх треба так, щоб не зашкодити ні собі, ні іншим. Більшість батьків під час дитячої істерики припускаються типової помилки: наказують малюку припинити плакати. Це не правильно. Чому? По-перше, навіть дорослий не може припинити переживати якесь почуття тільки тому. Що йому наказали (попросили)зробити це. А по-друге, заборонена негативна емоція,як замкнена греблею вода, шукатиме інші шляхи виходу. Невиражений гнів дитина може пізніше спрямувати на домашню тваринку, однолітка або на саму себе. Тому важливо не придушувати негативні емоції, а вчити малюка спрямовувати їх у мирне русло. А краще – не плекати їх у душі.

Що ж робити, коли дитина злиться або плаче від образи? Передусім визначте її право на ці почуття,навіть якщо причини здаються вам незначними. Говорячи, що малюк засмутився через дурницю. Ви даєте йому зрозуміти, що не сприймаєте його почуття всерйоз, причому саме тоді, коли йому потрібна підтримка. Не давайте негативних оцінок почуттям. Такі фрази, як «добрі діти не гніваються» або «хлопчики не плачуть» привчають дітей соромитися своїх почуттів і приховувати їх.

Проявіть співчуття, покажіть дитині, що любите її, попри крики, агресію тощо. При цьому називайте емоцію словами. Згодом це допоможе дитині навчитися ідентифікувати свої почуття і не кричати, а говорити: «Я засмучений» або «Я сердитий». У жодному разі не дозволяйте малюкові в запалі гніву бити, кусати своїх рідних! Запропонуйте «безпечний»спосіб вираження емоцій:відбивати м’яч, присідати, рвати папір, малювати, бити в барабан,виконувати дихальні вправи(«випускати пару») тощо.

Якщо дитина вже перебуває під владою почуттів, не розпитуйте її про причини. Краще давайте можливість виплеснути емоції, а коли заспокоїться, обговоріть ситуацію.

Не менш важливо навчити дитину керувати позитивними емоціями. Стрибки, біганина і переможні вигуки не завжди бувають доречними, а тому варто показати малюку соціально прийнятні способи прояву своїх радісних почуттів: усмішка, оплески, обійми тощо.

Бабаченко В.В.

Сторінка 5.

Навчання дітей «мови почуттів»

Поради вихователям

      В умовах сьогодення, в епоху кризи та соціаль­них змін, за швидкого ритму повсякденного життя, люди поводяться та почуваються по-різному. Але найбільш беззахисним та безпомічним є малюк. І тільки мудрість дорослих зможе його захистити, адже саме дорослі здатні створити сприятливі умо­ви для повноцінного розвитку дитини.

Діяльність нашого дошкільного навчально­го закладу повинна бути зорієнтована на вічні цінності людства: здоров'я, красу, добро, любов, щастя.

Навчання дошкільників «мови почуттів» — це проблема, над якою працюють усі впродовж багатьох років.

Більшість спеціалістів, які вивчають пробле­му навчання і виховання дошкільників, наголо­шують на тому, що емоційна сфера сучасних ма­люків розвинута недостатньо. Дуже рідко можна зустріти насправді веселу, емоційно-благополучну дитину, адже більшість дітей не вміють посміха­тися і щиро сміятися. Причин цього є дуже багато. Головна з них полягає в тому, що дорослі в першу чергу спрямовують усі свої зусилля на розвиток ін­телектуальної сфери дитини (діти повинні вступи­ти в престижні школи, і потім — у вищі навчальні заклади), забуваючи про емоційну сферу і не зами­слюючись над тим, що недостатньо розвинута емо­ційна сфера гальмує розвиток інтелектуальної сфе­ри. Саме емоції відіграють важливу роль у житті дітей: вони допомагають сприймати навколишній світ і реагувати на нього, в результаті визначають усе подальше життя людини, її успішність і місце в соціумі.

Емоційне спілкування має бути естетичним, красивим, сповненим теплоти та гуманного став­лення до оточуючих.

Як дорослі можуть сприяти емоційному роз­витку дітей?

Емоційному розвитку сприяє така поведінка дорослих, що є джерелом комфорту і підтримки.

Тепло. Під словом тепло розуміємо інтерес до дітей, доброзичливість і реакцію на їхні потреби. Діти відчувають, що їх люблять, цінують, прийма­ють. Тепло може виражатися в тому, що дорослі:

•     завжди поруч;

•     торкаються ніжно дитини;

•     встановлюють і підтримують з нею зоровий контакт;

•     використовують можливість, щоб поговорити з дитиною;

•     розмовляючи з дитиною, нахиляються до неї так, щоб та їх бачила.

Чуйність. Коли реакція дорослих доброзичли­ва і передбачувана, діти очікують на безпеку і за­тишок, світ безпечний для них. Постійна реакція вихователя на дитину і стосунки, щоі виникають між ними, є найважливішим чинником, який виз­начає ступінь подальшого успіху дітей. Ці взаємо­стосунки, засновані на щоденному контакті дитини і дорослого, роблять світ захищеним і передбачу­ваним.

Повага. Повага до дітей означає віру в їхні здіб­ності та потенціал розвитку. Щоб проявити повагу:

ü слід дізнатися про особливості, інтереси, по­треби, схильності дитини;

ü ₉необхідно робити так, щоб діти самостійно ухвалювати власні рішення;

ü доцільно просити дітей поділитися своїми ідеями.

     Емпатія. Здатність розуміти і приймати емо­ційний стан, недоліки, думку іншого і є емпатією. Навчитися емпатії означає мати досвід такого са­мого ставлення до себе.

Дорослі можуть виявляти емпатію до дітей у різні способи:

Ø пристосовуючись до настрою дитини;

Ø виражаючи почуття дітей мімікою, голосом, жестами;

Ø повторюючи за дітьми звуки;

Ø називаючи емоції дітей просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим?»; «Ти дуже розхвилю­вався?»; «Ти засмучений?»;

Ø хвалячи дітей, коли вони започатковують ем­патію стосовно інших: «Як ти добре мене обій­няв», «Ти пожалів Марійку»;

Ø повторюють і розвивають сказане дитиною. Щирість. Щирість означає, що дорослі мають бути правдивими, розумними, обов'язково хвали­ти дітей.

Щирість слід виражати так:

Ø чесно зізнайтеся, коли щось не так. Даремно не обнадіюйте дітей;

Ø перебувайте поруч, коли діти чимось самостійно займаються, щоб підтримати і підбадьорити їх:

Ø подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити;

Ø пояснюйте дитині, чому ви просите її зробити щось, чого вона спочатку не хоче.

Хочу зупинитися на навчанні дітей мови, але не зовсім звичної, а тієї, яку психологи називають «мовою почуттів». Не слід шукати цього визна­чення в наших традиційних методиках. Цей тер­мін частіше зустрічається на сторінках медичної та психологічної літератури.

Лікарі помітили, що люди, у яких бідний емо­ційний словник, часто страждають на захворюван­ня серця, нервів, судин, гіпертонією. Фахівці довели, що невміння говорити про свої почуття — хворо­ба. Вони назвали її алекситимією (а — заперечен­ня, тимос — настрій, лексис — лексика, словник). Слово це було відомо ще давнім грекам.

Який існує зв'язок між словником і серцем або шлунком? Виявляється, безпосердній. Емоційний розряд формується в глибинах мозку, вимагає ви­ходу. Емоція вимагає «переробки». Одним із ме­ханізмів такої переробки є словесне оформлення, тобто аналіз емоцій за допомогою слів, понять.

А якщо слів бракує? Ми хочемо, щоб наші діти не виявилися «без мови». І тому вчимо дошкільни­ків спочатку спостерігати, прислухатися, бути уваж­ними до своїх відчуттів, чуйно сприймати всіма ре­цепторами світ предметів і природи, а вже потім це чуйне, натреноване сприйняття природно звертати на людей. Сприйняття себе та іншої людини, сприй­няття її та свого настрою, бажань, спонукань спо­чатку не є усвідомленим. А потім за допомогою мови, тобто «мови почуттів», відбувається усвідом­лення малюком своїх почуттів, емоцій та управління ними.

Що означає поняття «опанування мови по­чуттів»?

Основні завдання «мови почуттів» як особли­вого емоційно-чуйного розділу розвитку мовлення:

-         опанування особливої лексики, що називає стан, емоції, настрій, його відтінки, пережи­вання. Це ті слова, що дають змогу висловити серце словами;

-         опанування особливих фраз, особливою мовної поведінки, що допомагає уникнути конфліктів, суперечок;

-         засвоєння великого пласту «чарівних слів», тобто слів увічливості, що відображають нашу доброзичливість, довіру до оточуючих, вихо­ваність;

-         уміння говорити компліменти, тобто складати, щиро промовляти тексти люб'язних відгуків, приємних слів, на які заслуговує людина;

-         уміння слухати і розуміти «мову тіла».

Ми сподіваємося, що за допомогою «мови по­чуттів» навчимося самі та навчимо дитину розуміти себе та інших, дружити, «нейтралізувати» кривдни­ків і не хворіти алекситимією.

Основи опанування емоційного словника за­кладаються в ранньому дитинстві. Словник емо­ційної лексики дітей обмежений як їх дуже малень­ким досвідом, так і внутрішніми можливостями. Але спостережливість за емоційним життям над­звичайно висока.

Мова, мовна поведінка засвоюються насліду­ванням, але це не механічний, а творчий процес. Щоб розібратися в собі, у своїх почуттях, людина повинна вміти надавати емоціям словесного супро­воду. Але цього нас не вчили. Ми, дорослі, дуже категорично й двомірно все оцінюємо: «добре-по- гано», «нормально — не нормально», «люблю — не люблю», «вважаю — не поважаю», «чорне — біле» і це переймають діти.

Занадто рано ми, дорослі, намагаємося все­ляти малюкам моральні норми, забуваючи, що в 2-3 роки дитина ще не доросла до абстрактних понять, вона орієнтується лише через відчуття (приємно — не приємно, подобається — не подо­бається).

Формування «мови почуттів» може починати­ся тільки тоді, коли буде реалізовано право дитини на те, щоб її вислухали. Право кожного бути вислу- ханим має стати законом нашого життя. Вихова­тель не повинен відмахуватися від малюка, поси­лаючись на те, що є більш важливі справи. Дитина чудово розуміє, «зчитує» з обличчя, з пози та же­стів наш настрій і стан, а також ставлення до неї. Тому, зважившись вислухати, необхідно проявити активну позицію: торкнутися руки дитини, обрати позу, щоб очі дорослого перебували на рівні очей дитини, налаштуватися на його «хвилю». І не пере­бивати, набратися терпіння слухати й допомагати упоратися з неслухняними словами.

Крім особистих бесід, у групі слід проводи­ти розмови на різні теми, де дитина мала б мож­ливість висловитися і почути думку про себе ін­ших дітей. Піл час такого спілкування формуються якості тактичного співрозмовника, тому що чуй­ний вихователь непомітно зуміє спрямувати тему розмови, обрати доцільну форму спілкування, бо­язких дітей попросить висловитися, а занадто ак­тивних — послухати.

Вправи для розширення «емоційного словника дітей дошкільного віку

•      Розглядання піктограм, малюнків, картин, ілю­страцій до казок, портретів тощо (словник: (обличчя) веселе, добре, сердите, погане, сумне, похмуре, пригнічене, впевнене, піднесене, ща­сливе, грайливе, здивоване, радісне, комфор­тне, зосереджене, спокійне, натхненне, збудже­не, задоволене, вередливе, зле, обурене, зляка­не, невдоволене, плаксиве).

•      Читання віршів, у яких характеризується будь-який персонаж, його настрій, внутрішній стан (словник: веселий, добрий, сердитий, пога­ний, сумний, похмурий, пригнічений, впевне­ний, піднесений, щасливий, грайливий, зди­вований, радісний, зосереджений, спокійний, натхненний, збуджений, задоволений, веред­ливий, злий, обурений, зляканий, невдоволений, плаксивий).

•      Рефлексія запрограмованого стану: відтворити конкретний настрій (словник: веселий, добрий, сердитий, поганий, сумний, похмурий, пригні­чений, впевнений, піднесений, щасливий, грай­ливий, здивований, радісний, зосереджений, спокійний, натхненний, збуджений, задоволе­ний, вередливий, злий, обурений, зляканий, невдоволений, плаксивий).

•      Проведення дидактичних та театралізованих ігор.

Для розвитку емоційного світу дитини доціль­но проводити такі дидактичні ігри «Чарівні фар­би добра і зла», «Назви ласкаво», «Домалюй об­личчя», «Візьми слово із скриньки», «Сонечко, посміхнись!», «Веселий гномик», «Якого кольору настрій?».

Щоб уникнути конфліктів і суперечок, необхід­но допомогти дітям опанувати певні фрази:

•     мені приємно — мені не приємно;

•     мені подобається — мені не подобається;

•     я засмутився;

•     я ображений;

•     мені не подобається, коли без дозволу ти береш мою машинку;

мені не сподобалося, що мене назвали...

До «мови почуттів» належать «чарівні слова», тобто формули ввічливості, особливі слова та зво­роти. Вони не називають почуття, але виражають добрі й дбайливі стосунки.

Збагачується словниковий запас цього «фон­ду» через приклад дорослих. Якщо в мові дорослих достатньо таких слів, як: дякую, спасибі, вибач, до­зволь мені_у будь ласка, добрий день та ін., то й без будь-якого спеціального тренінгу діти ці слова унаслідують.

До речі, дозволю собі порадити не примушу­вати дитину говорити слова ввічливості, адже при­мус викликає протидію. Краще сказати за дитину, або разом з нею проговорити певне інше «чарів­не слово».

Дошкільнята поступово дійдуть виснов­ку, що «чарівні слова» — дякую, бажаю доброго здоров'я (успіхів, апетиту, спокійної ночі, доброго ранку і дня) — це ті чарівні ключики, які відкри­вають шлях до посмішки, чуйності та доброзичли­вості. Бажано мати «чарівну скриньку» з картками, на яких написано конкретні «чарівні слова».

Компліменти — це люб'язні приємні слова, по­зитивний відгук, що дає людині шанс на успіх. Ком­пліменти — словесні поглажування, вони є чудови­ми «вітамінами росту».

Ми всі дуже чутливі до компліментів. Вислуховуючи комплімент на свою адресу, людина відчуває особливе задоволення, що проявляється у пози­тивних емоціях. Людина, яка робить компліменти, є джерелом таких позитивних емоцій. Вона бажа­на для співрозмовника і хоче з ним співпрацюва­ти. Комплімент для дитини повинен ураховувати її стать, оцінку діяльності, навички та вміння, ви­хованість.

Засвоїти компліментарну форму допоможуть такі дидактичні ігри, як: «Давай познайомимося», «Подаруй комплімент», «Як зробити приємне дру­гові?», «Букет із чарівних слів», самопрезентація.

Таким чином, «мова почуттів» допомагає ма­люкові заявити про себе, захистити себе, вислови­ти ставлення до іншого і до себе, а також сформу­вати позитивну самооцінку.

Якщо розумієш себе, то легше зрозуміти ін­ших. Людина, зрозумівши себе, стає більш відкри­тою для інших, учиться приймати інших такими, якими вони є.  

Емоційна чуйність, щирість, доброта і по­вага — це ознаки духовної культури, краси, яка завжди рятувала світ. «Краса врятує світ!» — у цьо­му вислові закладено глибоку істину. Що може бути у світі найкращим за ЛЮДИНУ? Навчившись бачи­ти, творити й оберігати красу, ми навчимося ціну­вати й берегти ЛЮДИНУ та її світ, а отже,— і жи­тимемо по-людськи.

Коваленко О.М.