Приборкання норовливих

Почнемо з найпоширеніших проблем поведінки  малюків. Усі батьки час від часу бачать ди­тячі капризи, страхи, істерики. Впертість, невчасна наполегливість, жадібність, збудженість — це лише деякі з проявів, що породжують неадекватну поведінку малюків. Десь після трьох років діточки починають орієнтуватися у стосунках, розуміти власні бажан­ня та ототожнювати їх із можливостями. Звичайно, кожна дитина має обстоювати власні бажання, але важливо навчити її розуміти межу, за яку не варто переходити.

Жадібність

Ми всюди бачимо, як малюки нахабно відбирають іграшки в інших діточок або не бажають ділитися власними. Перші прояви жадібності можна спостерігати навіть у крихіток. Вже у віці до двох років малюки старанно пильнують свої іграшки і збирають все докупи, якщо на майданчик наближається хтось інший. А скільки бійок виникає за чужий велосипед, візочок чи м'ячик!                         

На жаль, реакція дорослих на подібні дії     малюків     буває     різною.     Дехто усміхається   дитячій   безпосередності,  інші  привселюдно  і  голосно  сварять своїх дітей. Хтось, навіть не пояснюючи, забирає ляльку у свого малюка і віддає гратися   іншому,  жаліючи  останнього. Інколи   такі   «спектаклі»   наштовхують на    бесіди    серед    матусь   та доглядальниць.

Я неодноразово була свідком ситуації, коли дорослі активно розмовляють   про доцільність пояснень та поступового  плекання  паро­стків щедрості та порядності у поведінці немовлят, тоді як будь-які спроби при­власнити чужі речі малюка­ми цих жінок швидко закінчу­вались лаконічним ляпасом.

Упертість та вередування

Приборкання норовливих малюків — справа нелегка. Задля подолання цієї проблеми насамперед варто розібратися з причинами виникнення впертості. З мого досвіду, часто-густо саме завдяки своїй упертості малюки, які зростають у великих родинах, починають маніпулювати дорослими. Якщо батьки мають інших дітей, виникає пріоритет уваги на другого малюка. Але чимало зазвичай проблем у тих сім'ях, де багато дорослих, а не дітей.

Тато, мама, бабуся, дідусь, а можливо, ще тітка чи дядько...

Здавалося б , що може бути кращим, ніж велика, дружна родина! Але зазвичай обставини відіграють негативну роль. Серед такої кількості дорослих дитині важко зрозуміти, хто головний. Соціальні ролі ще не досяжні, а у побуті щодня відбуваються зміни. Адже рідко родини дотримуються одного судження щодо виховання.

От і зростають наші крихітки в атмосфері, коли сьогодні пожалів один, завтра інший. Бабуся най лагідніша, тато одразу ж приймає вибачення і завжди реагує на сльози, а матуся найчастіше сварить за бешкетування і ще після цього лається з усіма іншими членами родини. Модель зі змінним, але однаковим результатом. Можливість маніпулювати дітлахи відчувають навіть на відстані. Тож які висновки варто зробити? Пояснення зайві.

Протест малюка може мати як біологічну, так і психологічну природу. Малята не народжуються примхливими та упертими — згадуйте про це щоразу, коли опускаються руки у складних ситуаціях. Співчуття та прояви жалості — не ваш коник. Будьте стриманими, впевненими, спокійними та незворушними,пояснюючи неприпустимість поведінки малюка. І одразу налаштуйтесь на неодноразовість подібних розмов. Якщо крики, вимоги, тупотіння ніжками та інші маніпуляції не викликатимуть потрібної реакції з боку дорослих, будьте певні — малюк змінить тактику поведінки. Діти люблять і слухаються тих, кого поважають! (Не плутайте, будь ласка, щиру повагу з майже тваринним страхом.)

Істерика

Щоб із найменшими психологічними втратами виходити з неприємних ситуацій, варто пам'ятати, що будь-хто може опинитися  у  вашому становищі.   Зберігайте   самовладання,   адже   навіть найдосвідченіші    матусі    проходять через подібні випробування. Таким дещо   дивним   засобом   малюки випробовують   рідних.   Зауважте, істерика виникає лише тоді, коли перетинаються   інтереси   дитини та  дорослого.  А  інколи  таким екзотичним   прийомом   малюки намагаються  звернути  на себе увагу дорослих. У будь-якому разі вам є над чим поміркувати і про поговорити.

Навчайте малят, що правильні вчинки приносять оточенню задоволення. Учіть крихіток дисципліни, пояснюйте доцільність певної поведінки, розповідайте історії з хорошими життєвими  прикладами та завжди вигадуйте заохочення за пристойну поведінку (не обов'язково у матеріальному еквіваленті)

Щодо проблемних, конфліктних ситуацій та нетипових обставин — тут порада така: будьте щирими у стосунках із дітьми і завжди пам'ятайте, ваша поведінка — безпосередній і найперший приклад для дитини!

Відомо, що малюки вирішують проблему за певним алгоритмом, який їм раніше доводилося бачити. Потім відбувається аналіз та оцінка ситуації з подальшими висновками. У дорослішому віці уміння дітей вирішувати проблемні ситуації складається з уміння бачити проблему, створювати гіпотезу вирішення, уміння змінювати шляхи вирішення та подолання ситуації відповідно до власних інтересів та уміння оцінити власне рішення та думку інших. Є навіть таке поняття, як проблемне навчання, що в основі своєї структурної одиниці має штучне створення проблемних ситуацій.

Тож нехай ваші малюки загартовуються усілякими пригодами та завжди гідно долають труднощі.