Світ дитинства – це, в першу чергу, пізнання серцем того, що дитина бачить навколо себе, що вона сама робить,"– писав В.Сухомлинський. Дитяче бачення світу, на думку педагога, суттєво відрізняється від бачення дорослого. Це, так звана, «художня творчість», адже всі образи які дитина сприймає, чи створює – несуть в собі неймовірне емоційне забарвлення. Дитина дуже бурхливо сприймає будь-яке явище, всі її розумові процеси тісно пов’язанні з яскравими емоціями. Педагог писав, що емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд дитячої творчості. Він був впевнений, що саме при високому емоційному забарвленні всі розумові процеси дитини працюють набагато краще. Природа ж виступає невичерпним джерелом вражень і емоцій для дитини. Спілкуючись з природою діти збагачують свої знання і розширюють кругозір, вчаться бережно та з повагою ставитись до усього живого.
В дошкільному віці діти інтенсивно
набувають знань та чуттєвого досвіду, які використовують, аби розрізняти
природний і штучний світи та відповідно діяти в них. Спираючись
на конкретне сприймання дітьми природних явищ і об’єктів, дорослі мають допомогти їм
пізнати природу в певній системі, одним
із компонентів якої є краса.
Дивитись на світ очима дітей – це з захопленням переживати кожен момент, з цікавістю відкривати нові можливості, з любов’ю та добротою сприймати усе навколо. Це світ, де немає місця заздрості, злості, ненависті чи лицемірству – лише довіра та щирість.
А. Кучеренко