Поради батькам: вплив емоцій на формування особистості
Емоції впливають на людей безліччю різних шляхів.
Одна і та ж емоція неоднаково впливає на різних людей, більш того, вона робить
різний вплив на одну і ту ж людину, що потрапляє в різні ситуації. Емоції
можуть впливати на всі системи індивіда, на суб'єкт в цілому.
Емоції впливають як на соматичні процеси і на сферу
сприйняття, так і на пам'ять, мислення і уяву особистості людини.
Свідома,
раціональна регуляція поведінки людини, з одного боку, спонукає емоціями, але,
з іншого боку, вона протистоїть поточним емоціям. Всі вольові дії здійснюються
всупереч сильним конкуруючим емоціям. Проте чим нижче рівень свідомої
регуляції, тим більшу свободу отримують емоційно-імпульсні дії.
Емоції
домінують там, де недостатня свідома регуляція поведінки: при дефіциті
інформації для свідомої побудови дій, при недостатності фонду свідомих способів
поведінки. Але це не означає, що чим свідоміше дія, тим меншу значущість мають
емоції. Навіть розумові дії організовуються на емоційній основі.
У свідомих діях людини емоції забезпечують їх
енергетичний потенціал і підсилюють той напрям дії, результативність яких
найбільш вірогідна. Допускаючи велику свободу свідомого вибору цілей, емоції
визначають основні напрями діяльності.
Емоційний фактор відіграє важливу роль у розвитку
людини, а емоційне виховання - не лише одна із значущих цілей виховання, але й
не менш важливий компонент його змісту.
Студент-практикант Коваленко А.О.
Адаптація дітей раннього віку до умов днз
давати позитивні настановлення, підтримувати
бажання дитини йти в садок; має відчувати повне розуміння між
батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає; у перші дні – короткочасне перебування у
групі – 1-2 години; наблизити домашній режим до садкового; навчати навичок самообслуговування (одягання,
умивання, складання іграшок) єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка дитині потрібно говорити, що вона вже
доросла; повідомляти вихователя про особливі звички
дитини; придумати ритуал «прощання» й обіграти його
вдома; зустрічати дитину з посмішкою; розповідати якомога більше позитивного про
садок; підтримувати самостійність дитини вдома. у період адаптації дитини до нових умов
дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою,
самопочуття. дуже важливо вранці створювати атмосферу
гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому
садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола. говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде
добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.
учіть дитину елементарних навичок
самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися
носовичком, умиватися та мити руки. заздалегідь продумайте, як зробити, щоб
дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на
декілька годин. у перші дні відвідування садка не залишайте
дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся,
забирайте дитину вчасно. поступово збільшуйте її перебування в групі
протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою
тимчасова, мама завжди повернеться. забезпечуйте єдність виховного впливу всіх
членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не
можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте
від неї. цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона
грається, як спілкується з іншими дітьми. обов'язково повідомте вихователів групи про
звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка. тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й
будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і
по-материнські дбають про неї.
Студент-практикант Коваленко А.О.
"Ваша дитина
не краща і не гірша, вона – інша."
НЕ МОЖНА:
·
Думати, що
ваша дитина найкраща та най здібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у
когось іншого. Вона – інша.
·
Ставтесь
до дитини так, як до "Банку", куди батьки "складають" свою
любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.
·
Чекати від
дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.
·
Використовувати
дитину, як засіб досягнення своїх ( нехай і гідних – але ж своїх) цілей.
· Покладати
надію на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життєві установки
(вони ж генетично передаються!).
· Ставитись до дитини, як до
людини, яку батьки "ліпили",
як їм заманеться.
· Всю відповідальність за
виховання покладати на вчителів чи бабусь, або на методичні поради.
ПОТРІБНО:
·
Сприймати дитину такою,
якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.
·
Намагатися зрозуміти, про
що думає, до чого прагне, чому її поведінка є такою, а не іншою.
·
Підтримувати в дитині
переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою у своїх силах і
намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи
сором’язлива і не прагне бути лідером.
·
Не намагатися
"формувати" дитину жити з нею одним спільним життям, бачити в ній
особистість, а не "об’єкт виховання". Вислухати її точку зору на
події і ненав'язливо висловлювати своє ставлення до цього.
·
Частіше (але не часто)
згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи
змінилися і життя стало зовсім іншим.
·
Пам'ятайте, що вашу дитину
формують не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна
доброта.
·
Зверніть увагу на те, що
дитина завжди поважає відвертість, але не сприймає блюзнірства і неповаги до
себе.
Іграшка
– це феномен (предмет) культури, виконаний із певного матеріалу, у
якого формою і змістом, значенням і здоровим глуздом. Кажучи образно, іграшка –
це «грайливе дзеркальце» життя і фантазії, а точніше, буття й свідомості. Чому
грайливе? Тому, що специфічно відбиває світ: природу, соціум, об'єкти культури,
науково-технічні досягнення і фантазії нашого суспільства та ін. Іграшка не
сліпо копіює, а специфічно («грайливо») відбиває: в іграшці відображене, може бути збільшене чи зменшено,
загострене чи притуплено, розцвічено чи знебарвлено тощо.
Будучи предметом культури, іграшка виступає носієм соціально-культурної
інформації. Матеріалом
іграшки може бути будь-яке доступне в обробці і шляхом створення іграшки
речовина.Игрушке властиво розмаїтості та необмеженість форми. Значення іграшки
у цьому, аби бути предметом для ігор.
Функції іграшки – розвивати,
розважати і виховувати, чи, мовою соціології – соціалізувати особистість
людини. Іграшка
є способом соціалізації особистості. Вона сприяє формуванню дитині. Іграшки
сприяють передачі суспільного телебачення і культурного досвіду.
Як гадаєте, ваші діти обрали б
такі самі іграшки, як і ви? Чому? Яких
іграшок у вас удома більше? Відповідь очевидна. Хіба ж можна пройти з дитиною повз
розкладку, кіоск чи магазин з дитячим товаром й не побалувати малюка дешевим
пластиковим «щастям»? Та чи знаєте, що саме ви даєте в руки своїй кровинці?
Більшість
сучасних іграшок – низькоякісні й дуже небезпечні. Навіть, купуючи їх у
спеціальних магазинах, ви не отримуєте повної гарантії. Виробники прагнуть
скоротити витрати, використовуючи дешеві, а головне, шкідливі матеріали: фарбу
з вмістом отруйних речовин, синтетичну набивку для м’яких іграшок, оброблену
шкідливими хімікатами, а також пластик, який містить фталати – речовини, здатні
змінювати гормональний фон і погіршувати роботу печінки й нирок.
Науково
доведено: у третині китайських іграшок домішки важких металів та небезпечні
хімічні сполуки перевищують норму в 10 – 40 разів. Якщо дитина часто грається
такою іграшкою, у неї можуть розвинутися алергічні реакції – сльозотеча, кашель
і спазми бронхів. Хронічні отруєння цими речовинами важко виявити, проте вони
ускладнюють наявні хвороби.
Існує
думка, що шкідливими для здоров’я малюка є дешеві іграшки, а от дорога
продукція завідома безпечна. Але це – міф. У дорогих іграшках містяться ті самі
речовини, що у дешевих, можливо, лише в меншій кількості.
Гадаєте,
це вся шкода від дитячих іграшок? Крім небезпеки здоров’ю, вони криють у собі й
іншу, аж ніяк не меншу. Погляньмо на сучасні ляльки з «нелюдськими»
пропорціями, м’які «тварини» (рожеві зайці, фіолетові коні, салатові слоники
тощо), незрозумілі істоти зі страшними виразами облич! Замисліться, як вони
впливають на формування уявлень дітей про навколишню дійсність, ставлення до
світу та взагалі на психіку!
Будь-яке
програна дитиною дія здатна відтворювати себе в реальності. Якщо дитина в грі
здатна поводитися гуманно, милосердно, дбайливо, то в неї є якийсь зразок того,
як це потрібно робити. І навпаки, якщо дитина в грі змушена бути агресивною,
грубою, жорстокою, це обов'язково відтворить саме себе коли-небудь у тій або
іншій ситуації.
Іграшка
програмує поводження дитини. І важливо розуміти, як впливає іграшка й що за програму вона в собі
несе. Оскільки є добро й зло, ідеал і антиідеал, іграшка, як ми могли
переконатися, може бути антиіграшкою. Адже не дасте ж ви в руки хлопчикові або
дівчинці радіоактивне яблуко, заряджений пістолет або наркотик.
Демонічна іграшка є транслятором духовного
руйнування:
одержання (психічних
захворювань), неврозів, схильності до суїцидів (самогубствам) і ін.
У традиційній народній
іграшці закладена простодушна любов дорослого до дитини, визнання його права на
особливий ігровий простір.
Сучасна промислова іграшка найчастіше формує й
фіксує в людині (і насамперед у дитині) такі риси характеру, як розслабленість
волі, індиферентність почуттів, недопитливість розуму.
Пам’ятайте:
іграшка не тільки супровід гри,
але й засіб навчання, розваги й
навіть лікування.
Чи такі іграшки у наших дітей?
Виховуємо любов до книги змалечку
Сучасний стиль життя все більше витісняє книгу на
задній план, адже існує багато інших способів отримання інформації. Проте, всі
ми розуміємо – книгу нічим не замінити. Вона формує свідомість, інтелект,
моральні якості, збагачує словниковий запас. Читаючи, малюк вчиться відрізняти
добро і зло, справедливість, чесність і обман. Проте, любов до книги потрібно
виховувати, прищеплювати. Діти, особливо у віці до 6 років, є дуже
сприйнятливими до навчання, до пізнання всього нового. Тому батькам варто
використовувати благодатний грунт, засіваючи його знаннями та любов’ю до цих
знань.
Починайте
читати дитині з пелюшок, навіть якщо Вам здається, що маля не слухає і нічого
не розуміє. Відомо, що тембр і інтонація голосу формують емоційну сферу малюка.
Найменшим корисно читати віршики, адже вони мають чудове відчуття віршового
ритму. Для занять обирайте яскраві, фактурні книжки-іграшки.
Підтримуйте
цю добру традицію і надалі, коли маля підростатиме. Згодом у дитини з’являться
запитання: чому сталося так, чи інакше? Намагайтеся завжди відповідати крихітці
на її запитання, навіть, якщо вони лунають дуже часто. Обговорюйте з малечею
події, про які ви читали, історії і ситуації, які описані в казці чи
оповіданні. Хто з героїв вчинив чесно, хто обманював, хто зробив добре, а хто
погано? Ці бесіди допоможуть дитині навчитися формувати власне бачення,
висловлювати свою думку, глибоко розуміти суть, шукати мораль, тренується
пам'ять і логіка.
Звертайте
увагу на якість книг, які купуєте дитині. Велику роль відіграють ілюстрації,
які допомагають глибше розкрити зміст прочитаного, зрозуміти суть, тому
полистайте книгу, яку маєте намір придбати. Часом дитячі книги рясніють
суржиком і неграмотним перекладом, слідкуйте не лише за якістю паперу і
зовнішнім виглядом книги, а й за наповненням того, що потрапить в руки малечі.
Дитина
навчилася читати самостійно – чудово! Заохочуйте її, пропонуйте нові, цікаві
книги, просіть читати для Вас вголос, обговорюйте прочитане, цікавтеся подіями:
«Що відбулося з Пеппі сьогодні?», «Як Котигорошку вдалось перемогти Змія?».
Важливо, щоб це зацікавлення було щирим!
І не забувайте,
найкращим способом виховання є подання доброго
прикладу,
тому, якщо в сім’ї прийнято читати –
дитина, швидше за все,
також любитиме і шануватиме книгу.
Вплив гаджетів на дітей:
що хорошого і поганого?
Чому
так відбувається, що сучасні діти вчаться швидше друкувати, ніж писати від
руки, користуватися калькулятором, замість того, щоб порахувати в умі, і
малювати мишкою, а не звичайними олівцями? Якщо нашим батькам потрібні дні, а
то й тижні на те, щоб освоїтися з новим телефоном, дитина в ньому розбереться
за лічені хвилини. Що хорошого і що поганого в сучасних гаджетах для дітей,
давайте спробуємо розібратися.
Що
хорошого?
Навчання. На сьогоднішній день існує величезна кількість різних
мобільних додатків, які вчать дітей читати, рахувати, малювати і т.д. Малюки
набагато швидше запам'ятовують нову інформацію, коли це підноситься у вигляді
гри.
Розвиток. У вік комп'ютерних технологій без вільного поводження
з технікою просто нікуди. І чим простіше для вашого малюка буде це спілкування,
тим легше йому потім буде вчитися в школі. Тим більше, що деякі активні ігри
сприяють розвитку уваги, зосередженості і дрібної моторики пальців.
Розвага. Пробка на дорозі, поїздка в поїзді або автобусі –
серйозне випробування для дитини. Просидіти довгий час, нічим не займаючись –
складне завдання навіть для дорослого. У таких ситуаціях весело скоротати час
вам з дитиною допоможуть звичні гаджети.
Нагорода. Ігри також можна використовувати і у виховних цілях.
Наприклад, домовтеся зі своїм чадом, що якщо всі уроки будуть зроблені вчасно,
тоді як нагороду можна пограти в улюблену гру годинку перед сном. Іноді такі
домовленості стають чудовою мотивацією для дитини краще вчитися і добре
поводитися.
Що поганого?
Фізичне здоров'я. Часто діти занурюються в ігри з головою. Захопившись,
дитина починає моргати в 3 рази рідше, ніж завжди, що в свою чергу викликає
пересихання очного яблука і може привести до проблем із зором. Але це – не
єдина проблема. Через тривале перебування в нерухомій позі:
- Утруднюється дихання, що може призвести до
необґрунтованих нападів кашлю;
- Викликає перенапруження в тілі, особливо в
руках, що погіршує координацію, і в шиї, що погіршує кровообіг і може призвести
до кисневого голодування мозку.
Фантазія. Якщо в наш час для того, щоб пограти, потрібно було
спочатку придумати у що грати, потім продумати сюжет, інвентар і декорації, а
також придумати кожному гравцеві персонажа, то сьогодні дитині достатньо просто
натиснути кнопочку і світ ігор відкритий перед нею. Від цього дуже сильно
страждає фантазія і розвиток образного мислення.
Залежність.
Багато дітей настільки захоплюються віртуальними іграми, що процес розставання
з ними стає справжньою проблемою. Щоб уникнути такої ситуації, потрібно відразу
з дитиною обумовити всі умови гри і суворо стежити за процесом.
Для того , щоб гаджети та ігри приносили
виключно користь, їх потрібно використовувати грамотно. Комбінуючи віртуальні ігри з живим спілкуванням у
колі сім'ї, активним відпочинком з однолітками та розвиваючими настільними або
рольовими іграми, ваша дитина отримає повноцінний різнобічний розвиток.
Консультація на батьківські збори:
«Успішне виховання дітей в
сім’ї.
Інструкція з виховання доброї, чуйної дитини"
Сьогодні ми зібралися з вами для
того , щоб поговорити про найдорожче, що є у нас – про наших дітей. «Наші діти
– це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане
виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими
людьми». Це слова видатного педагога
Макаренка Антона Семеновича.
Усі люди, якщо вони не мають фізичних вад, народжуються приблизно однаковими.
Відповідальність за розподіл дітей на розумних і дурних, добрих і злих несуть батьки,
вихователі, вчителі. Будь-яка дитина, якщо їй дати те, що потрібно і коли
потрібно, повинна вирости розумною і наполегливою. Кожен із батьків мріє
виростити своїх дітей добрими, щасливими людьми. Ніхто не хоче виховати погану
людину. Однак , одного бажання замало. Прорахунки, помилки дорослих часто
обертаються моральними не6доліками їхніх дітей. Серед багатьох цінних людських
якостей доброта – головний показник наявності людського в людині. Тому
необхідно у кожній родині щодня і щогодини усіма можливими способами формувати
у дитячий душі доброту.
Навряд чи є батьки, які мріють
про те, щоб дитина, незалежно від свого віку, ставилася до них самих жорстоко.
Стаючи літніми, батьки прагнуть від своїх дітей доброти, уваги, телефонного
дзвінка або короткого візиту, їх дивує, що син давно не телефонував, а дочка не
знаходить часу, щоб заїхати хоча б на хвилинку, не говорячи вже про допомогу. І
тільки деякі люди похилого віку озираються назад, щоб зрозуміти, що вони робили
не так, виховуючи своїх дітей.
Коли починати?
Виховання чуйності не можна
почати з певного віку. Мудрі люди говорять про те, що все закладається задовго
до народження. «Позитивна вагітність» - це і є початок виховання. Спокійна
мати, настрій якої переважно є сонячним і безтурботним, обов’язково передає
тому, хто живе в її животику, радісні,
позитивні емоції. Постійне ж почуття тривоги, страху, пригніченості на рівні
гормонів неодмінно передається й малюкові. Тому, з найпершої миті вагітності,
жінка має пам’ятати про свій взаємозв’язок з дитиною і вміти правильно
налаштовуватися, вести здоровий спосіб життя не тільки фізично, але й емоційно,
контролювати свої почуття.
Доброта – це допомога людям і тваринам. Доброта
безкорислива і добра людина не чекає чогось натомість. Поговоріть із дитиною
про те, що таке добрі вчинки, про те, які добрі вчинки вже може робити ваш
малюк.
Жорстокість породжує жорстокість
Цей принцип у вихованні працює
завжди. І отут ідеться про будь-яку жорстокість, незалежно від того, стосовно
кого вона проявляється. Наприклад, ми , дорослі, можемо бути жорстокими
стосовно:
·
дитини;
·
своїх
батьків;
·
одне
одного;
·
тварин;
·
оточуючих;
·
себе.
Наші діти бачать і помічають
усе. Вони буквально копіюють нашу поведінку, сприймають її як норму й зразок.
Наприклад, жорстокість стосовно самої дитини проявляється потім у жорстокому
ставленні дитини до самої себе (вона нібито карає себе сама, звикаючи до того,
що вона погана і заслуговує на таке ставлення). Сварки між батьками діти
сприймають як прояв агресії. Коли мама й тато, найдорожчі й близькі люди,
говорять одне одному злі слова, ображають одне одного й навіть можуть ударити,
то для дитини це величезний стрес, надмірне переживання. Але якщо так
відбувається щодня, то рано чи пізно малюк починає вважати, що це правильно й
так і має бути. Уже через досить короткий час батьки можуть почути брутальні
слова з вуст дитини. Запитувати її «Де ти цього навчилася?» не має сенсу, адже
школу жорстокості й брутальності малюк пройшов удома.
Якщо мама грубо розмовляє із
продавцем у магазині, тато вичитує виховательку, то очікувати, що дитина
поводитиметься інакше, не має сенсу. Виховання доброти і чуйності починається
саме вдома. Сімейні традиції мають бути такими, що свідчать про правильні
вчинки. Наприклад, турбота про близьких, коли вони хворіють, допомога в ті
моменти, коли в когось трапилися неприємності, турбота про братів наших менших
тощо.
Брати наші менші
Батькам, чиї діти страждають на
підвищену жорстокість та агресію, психологи найчастіше рекомендують завести
свійську тварину. Тому що турбота про живу істоту зробить м’якішим навіть
найжорстокіше серце.
«Літніх людей завжди шанують»
Виховувати в дитині доброту і
чуйність, водночас забуваючи про власних батьків неможливо.
Для початку наведу декілька
«картинок» з життя.
·
Молода
жінка приготувалась до виходу з трамвая. За руку вона тримає хлопчика. Поряд
стоїть погойдуючись худенька бабуся. Жінка похилого віку оступається й злегка
зачіпає сумкою молоду маму. У відповідь вона чує голосну лайку, що добре чути
всім пасажирам.
·
Татусь
із дочкою прогулюються парком. У чоловіка дзвонить телефон, і він роздратовано
говорить: «Що ти хочеш?» Мамо, я ж тобі казав – припини мені телефонувати, я
сап тобі зателефоную. Усе, годі базікати, я зайнятий! До побачення».
Коли ми спілкуємося зі своїми
батьками, то не завжди це спілкування є добрим. Навіть коли ми дорослішаємо, ми
постійно намагаємося щось довести, самоствердитися, почуватися самодостатніми. Тобто
чисто теоретично цілком можна пояснити собі й оточуючим, чому ми грубимо своїм
батькам. Але тільки не нашим дітям. Адже ми для них – еталон, мірка, приклад
того, як слід чинити в різних життєвих ситуаціях. У вихованні наших власних
дітей – обов’язково потрібно проговорювати «можна» і «не можна», шанобливо
ставитися самим до людей похилого віку, не забувати телефонувати, відвідувати,
вітати у свята – це і є виховання доброти і чуйності.
Місця для пасажирів з дітьми
Питання: «Коли їдеш у транспорті
з дитиною, то чи потрібно наполягати, щоб вона поступилася місцем бабусі. Яка
ввійшла на черговій зупинці?» Багато батьків уважають, що дитина обов’язково
має сидіти, а те , що відбуваються навколо, неважливо. Якщо дитина маленька,
то, мабуть, говорити про те, що потрібно поступатися місцем, є надмірною
крайністю. Але якщо ваша дитина вже підросла, міцно стоїть на ногах і цілком
розуміє, що відбувається, то це саме і є ситуація, коли можна виховувати на
реальних прикладах. Поступитися місцем літній людині, або вагітній жінці, або
мамі з малям молодшого віку – це правильна поведінка. Адже якщо жаліти свою
дитину, уважаючи, що нехай краще сидить, щоб не труснуло на вибоїні, то мине
час – і дитина не поступиться місцем навіть власним батькам. На превеликий
жаль, багато мам і татусів цього не розуміють. Поступитися чергою, поділитися
іграшкою або солодощами просто так, тільки тому, що хтось є поруч – цього
дитину потрібно вчити. Але вчити можна тільки тоді, коли сам поводишся так
само.
До вашої уваги
стисла інструкція, де прості слова мають глибокий сенс…
·
Якнайбільше
говоріть з дитиною про все – про любов, по життя й смерть, про силу й
слабкість, про дружбу й зрадництво.
·
Відповідайте
на дитячі запитання, не відмахуйтеся від них.
·
Завжди
чиніть так, як би ви хотіли, щоб чинила ваша дитина. Навіть якщо в цей момент
малюк вас не бачить.
·
Читайте
разом з дитиною книги, що вчать доброти й милосердя.
·
Навчіть
дитину опікуватися про кого-небудь та отримувати ві цього радість.
·
Заведіть
свійську тварину і разом із малюком опікуйтеся нею постійно.
·
Перегляньте
свої взаємини з батьками, навчіть дитину поважного ставлення до них.
·
Щодня
виникає чимало ситуацій, коли потрібно ухвалювати рішення, як поводитися .
Учити дитину проявляти доброту й чуйність можна щодня, і пам’ятати про це
потрібно завжди.
Адаптація дітей
до умов дошкільного закладу
Діти – це подарунок долі, це дар, який потрібно розвивати
і формувати. Дитина повинна перебувати у оточенні собі подібних,розвиватися в
оточенні інших дітей. Взаємодіючи з іншими дітьми дитина вчиться жити. А таке
середовище, собі рівних може бути тільки у дошкільному закладі. Кожний новий
день це кроку майбутнє. Цей досвід який дитина набуває у дитсадку так просто не
зникає у дитсадку так просто не зникає безслідно, а трансформується у поведінку
уже дорослої людини.
Наважитися
віддати свою маленьку дитину у дитячий заклад дуже важко для батьків, адже усі
вони стурбовані, чи моя дитина не буде плакати, як буде привикати до нових
людей? Психологи період пристосування організму до нових умов життя називають
адаптацією. Адаптація явище складне.
Дитина перебуває на межі стресу або повною мірою відчуває стрес. Труднощі, яких
діти зазнають у період адаптації до дитячого закладу, викликають низку
негативних змін у їхньому емоційному стані, поведінці, здоров’ї, тобто зміни
проходять на усіх рівнях, і в усіх системах.
Що ж робити, щоб процес адаптації дитини не затягнувся?
1.Передусім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня в дошкільному
закладі.
2. Добре, якщо зацікавите дитину дитячим садком, викличете бажання туди йти.
3. Дитина значно легше пристосується до дошкільного
закладу, якщо у неї будуть сформовані елементарні навички самостійності.
4. Важливо навчити дитину гратися.
5. Не слід у перші дні залишати дитину до вечора у
садочку, бо таке тривале перебування в незнайомій обстановці – велике
навантаження для малюка.
6.Налаштувати дитину якомога позитив ніше до перебування
в дитячому садку.
7.Не загрожувати дитині дитячим садком як можливим
покаранням.
8. І найголовніше правило підготовки дитини до
дошкільного закладу - увесь час
пояснювати малюку, що ви його, як і раніше любите.
ГУМОРИНКА
Молода мати говорить своїй подрузі:
-
Знаєш,
мені здається, що я занадто строго виховую свого Сергія. Учора ми пішли
записуватися в дитячий сад, і він сказав виховательці, що його кличуть Сергій
Перестань…
Безпомилкове виховання
Любіть своїх
дітей!
Іноді діти
розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише
зрозумілий сленг, але і нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому
що,розмовляючи з ними , ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше,
коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття і любов на зрозумілій їм
мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові? Кожній дитині
властиво розуміти любов батьків по-своєму. І якщо батьки знають цю «мову»,
дитина краще зрозуміє їх.
Любов потрібна
кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов –
це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі,
дитина виростає доброю і щедрою людиною.
Основне
батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б
якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.
П’ять шляхів до серця дитини
Дотик – один
із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно,
щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо.
Слова заохочення.
Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за
те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто
часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс.
Час, присвячений спілкуванню з дитиною, - це ваш
подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з
тобою».
Подарунок. Слід
пам’ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображають силу
почуття. Справжній подарунок дарують щиро:не в обмін, а просто так.
Допомога. Кожного
дня діти звертаються до нас зрізними запитаннями , проханнями про допомогу.
Завдання дорослих – почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти
дитині.
Народні приказки
·
З
дітьми багато клопоту, та без них і світ не милий.
·
Який
кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
·
Батькам
не потрібно бути досконалими, досить бути розумними.
БОРОТЬБА
ДИТИНИ ЗА САМОСТІЙНІСТЬ:
ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТІВ?
Як уникнути конфліктів із власною дитиною?
Часто ми спілкуємося з
дітьми приказним тоном: «Іди спати! Почисти зуби! Сядь рівно!» Ми читаємо їм лекції,
критикуємо, загрожуємо: «Не забереш іграшки — не вийдеш на вулицю!» Наше
поводження настільки передбачуване, що діти найчастіше знають, що ми їм
скажемо, і не слухають, точніше, «не чують» нас. По суті, ми ведемо щоденну
боротьбу із власними
дочками й синами, у якій не має переможців!
Чи можна поліпшити взаємини з дітьми? Чи
можна не дратуватися, не сваритися? Звичайно. Просто потрібно дотримуватися
таких правил:
Правило «одного слова»
Якщо Ви хочете, щоб
дитина Вас «почула», не висловлюйте всього, що думаєте про її поводження.
Використайте «правило одного слова», що характеризувало б ситуацію. Можливо,
його прийдеться повторити кілька разів, але це краще, ніж кричати й
загрожувати. Наприклад, перед сном маля повинен скласти свої іграшки. Якщо Ви скажете: «Скільки
разів я тобі говорила, що іграшки треба забирати! Ти така велика, а дотепер не
можеш цього запам’ятати», — дитина вже після першої фрази перестане сприймати
сказане. Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не в приказному
тоні) одне слово: «Іграшки!» Воно стане своєрідним паролем збирання.
Ця важлива фраза «як тільки»
Є кілька слів, які Вам
треба намагатися не вживати: «якщо», «чому», «ти ніколи…»Зі слова «якщо», як
правило, починаються погрози: «Якщо ти не будеш чистити свої туфлі, я ніколи не
куплю тобі нових». У дитини відразу ж виникає відповідна негативна реакція,
мол, ну й не треба.
«Чому» — звичайний початок обвинувачення.
Після фрази: «Чому ти не кладеш речі на місце?» — Ваше маля, швидше за все,
почне оборонятися, а не забирати.
Словосполучення «ти ніколи»
сприймається в штики. «Ти ніколи не підмітаєш у кімнаті…» — звучить як
обвинувачення, а не спонукання до дії. Краще сказати: «У кімнаті багато пилу.
Настав час підмести підлогу».
Якщо Ви хочете, щоб дитина виконала не
занадто приємну для неї роботу, спробуйте побудувати фразу так: «Як тільки
кімната буде прибрана, ти зможеш подивитися телевізор».
Воля вибору
Кожний з нас має
свої пристрасті, смаки, судження. І Ваша дитина, якою би маленькою вона не
була, — не виключення. Не ущемляйте її права, адже вона — особистість. Маля в стані вирішити самостійно, яку їжу й
одяг вибрати й у якій послідовності виконувати доручену йому роботу. Запитайте
в нього, що він буде їсти на сніданок бутерброд із сиром або з ковбасою. Перед
тим як зшити або купити для дочки плаття, обговоріть з нею тканину й фасон. Під
час вбирання у квартирі запропонуйте дитині на вибір: вимити підлогу або
підмести.
Попередження про неприємності
Відвідування лікарів і
інші неприємні для дитини події будуть сприйматися інакше, якщо поговорити з
нею заздалегідь: «Я розумію, що тобі не хочеться, але йти треба». Часто буває так: Ви збираєтеся з
дочкою в гості. Там Ваше маля настільки захоплюється грою з подружкою, що його
ніякими силами не повести додому. Домовтеся з ним: «Давай поставимо годинник на
такий-то час. Коли він задзвонить, ми підемо додому».
Право на бажання
Ваша дитина голосно
вимагає в магазині машинку. Ви можете відреагувати на це по звичці: «Тобі все
мало! У тебе ж вдома п’ять машинок!» І витягти дитину, що репетує, з магазина.
А можете не купувати іграшку, але визнати право дитини хотіти її: «Я розумію
тебе, машинка дійсно гарна, але сьогодні в мене немає грошей». І дитина
заспокоїться, навіть не одержавши заповітний автомобіль.
Відмова від критики
Критикувати — виходить, судити,
оцінювати, таврувати ганьбою. Критика викликає в дитини опір. Згадаєте, як Ви
самі реагували на зауваження батьків, і зрозумієте, чому Ваші діти
«обороняються». Син не може вирішити завдання? Простіше всього його висміяти:
«Це ж легке завдання! Ми ж з тобою все розібрали вчора! Як можна таке не
зрозуміти?!» Реакція дитини буває різною від: «Я — тупиця» до «…і не буду
робити». Але Ви допоможете їй, якщо скажете: «Так, це нелегко. Але я думаю, що
ти впораєшся. Подумай ще».
Звичайно,
ці поради не
універсальні. Не сподівайтеся, що в будинку відразу запанує тиша та благодать.
Будьте готові до того, що діти можуть віднестися з підозрою до Вашого «нового»
поводження. Але якщо за день Ви хоч раз зумієте запобігти конфлікту, виходить,
Ви на вірному шляху. Кожна дитина
неповторна, і Вам вирішувати, які методи застосовувати в тій або іншій
ситуації. Пробуйте, шукайте,
підходьте до виховання дитини творчо. Час і сили, витрачені на відновлення миру
в родині, коштують того.
Семінар-практикум для батьків
у формі долової гри
Мета: Розширити
знання батьків з питань дотримання безпеки життєдіяльності
дітей в домашніх
умовах. Познайомити з різними формами
профілактичної роботи щодо формування у
дошкільників безпечної
поведінки з побутовими предметами, приладами. Розвивати
у дорослих
творчість, уміння знаходити нестандартний підхід до висвітлення
життєвих питань. Виховувати відповідальність за безпеку дітей та власну,
доброзичливість, небайдужість до інших людей.
Хід проведення
Повідомлення теми,
мети зустрічі.
Вправа «Знайомство» (учасник у якого в руках оберіг, повинен назвати себе і
розказати як перший раз залишав дитину одну вдома)
Міні-лекція «Необхідність формування
основ про дотримання безпечної
поведінки у дітей дошкільного віку».
Дитина, її життя і здоров’я – найвища
цінність держави. Тож захистити її від
можливих небезпек і навчити безпечно
взаємодіяти з довкіллям – одне з
провідних завдань, визначених у державних
документах дошкільної освіти та освітніх програмах.
Приймаючи від батьків їхній
найдорожчий скарб – дитину, працівники
дитячого садка мають створити комфортне,
безпечне середовище для її розвитку,
озброїти малюка необхідними знаннями,
вміннями і навичками, і, звісно,
заручитись підтримкою родин.
Щоб людина почувалася в дорослому житті
впевнено, безпечно, їй змалечку
треба усвідомити необхідність дотримання правил
безпеки за наступними
напрямками:
-
збереження
здоров’я та дотримання здорового способу життя;
-
дотримання
безпеки дитини на вулиці;
-
безпека
дитини в природі;
-
безпека
дитини вдома;
-
безпека
в соціумі.
Слід відмітити, що педагоги використовують
системний підхід до формування
у вихованців програмових завдань з безпеки
життєдіяльності. А саме:
-
формування
у дитини свідомого розуміння цінності власного життя та здоров’я;
-
розуміння
і сприйняття понять про стихійні явища природи;
-
розвиток
чуття небезпеки щодо вогню й електричного струму;
-
вміння
дотримуватися правил проти пожежної безпеки;
-
вміння
обережно поводитися з ліками, хімічними речовинами;
-
формування
знань про небезпечні для життя людини отруйні рослини;
-
розвиток
умінь надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного
випадку;
-
правильно
поводитися у випадках загрози виникнення надзвичайних ситуацій.
Важливий чинник ефективності роботи – тісна
взаємодія між батьками та
педагогами. Батьки
мають уважно ставатись до здоров’я своїх дітей; підтримувати їхнє прагнення до
самостійності, заохочувати ініціативу; допомагати знаходити вихід з різних
життєвих ситуацій; радіти їхнім найменшим успіхам.
Запропонувати батькам розділитися на дві команди, вибрати журі.
1 завдання гри.
«Народна мудрість про безпеку і здоров'я»
Ще з давніх часів люди приділяли значну
увагу власній безпеці і безпеці
оточуючих, що знайшло відображення у народній
мудрості. Пропоную вам
пригадати прислів’я і приказки, в яких йдеться про дотримання безпеки.
Журі оцінює виконання 1 завдання
командами.
Вхід дітей.
2 завдання «Коли
небезпека виникає вдома».
Батьки разом з дітьми називають і
відшукують картинку – чинники, які
можуть стати небезпечними для дитини вдома і
вкладають в віконця до
безпечного будинку (електричні прилади, хімічні
речовини, ліки, термометр,
колючі і ріжучі предмети, газові прилади що можуть
спричинити пожежу).
3 поетична хвилинка
«Електроприлади – наші помічники»
Щоб не сталося біди
дітей треба вчити дотримуватись правил безпечної
поведінки. А легко і швидко їх
запам’ятати допоможе цікавий віршик-пам’ятка.
Цей віршик допоможе вам в ігровій формі навчити
дітей правилам безпечного
поводження з електроприладами. Я буду читати вірш, а
ви його закінчувати.
Вихователь читає віршик-пам’ятку, а батьки разом з дітьми закінчують його.
Віршик-пам’ятка «Електроприлади наші
помічники»
Ну, скажіть мені, будь ласка,
навіщо нам електропраска?
Щоб охайно виглядати,
треба одяг прасувати.
Щоб не трапилось
біди,
треба праску вимкнути!
Кожний прилад електричний
для дитини небезпечний.
Щоб біди вам не
зазнати,
без дорослих – не вмикати!
Телевізор кольоровий
теж продовжив цю розмову
2
- Невеличкий мій екран
в дім приносить радість вам.
Різні тут є передачі :
для дорослих і малечі.
Дітям слід запам’ятати -
без дорослих не вмикати!
Дядько Струм живе в
розетці,
буде з вами він свариться!
Щось в квартирі зашуміло -
пилосос узявсь за діло.
Він у домі залюбки
вичищає килимки,
Та малечі слід вже знати,
що самому не вмикати!
Хочеш їсти – не
біда
допоможе газова плита.
Запалив сірник – і вмить
їжа вариться, кипить.
Але треба пам’ятати,
що не можна з газом грати!
Бо як вогник спалахне
то згорить в квартирі все!
Кип’ятильник увімкни
скип’ятить тобі води,
чи на каву, чи на чай.
Та одне лиш пам’ятай:
без дорослих – не вмикай
Бо він може
спалахнути,
і пожежі не минути!
Вивчіть правила
безпечні,
Будьте завжди
обережні.
Знає хай дитина кожна:
Гратися з вогнем не можна!
4 вправа. «Знайди
вихід зі складної ситуації»
- У разі виникнення нещасного випадку, ми, дорослі, не маємо права
розгубитись і повинні вміти надавати першу долікарську допомогу і ми
перевіримо свої знання. А оцінювати правильність відповідей буде лікар-педіатр.
- Шановні батьки, подумайте кілька хвилин і дайте відповідь, які будуть ваші
дії
або перша долікарська допомога якщо станеться наступне:
- в разі отруєння ліками або миючими засобами
-
попадання
сторонніх предметів в організм;
-
кровотеча
з носа;
-
кровотеча;
-
опік;
-
ураження
електричним струмом;
-
отруєння
газом.
Але спочатку
послухаємо відповіді дітей.
5 вправа. Творче
завдання «Що корисно для здоров’я, а що – ні»
Учасникам першої
команди пропонується вибрати всі картинки, які, на
їх думку приносять користь
здоров’ю дитині, а учасникам другої команди – всі
шкідливі чинники, і створити колажі.
Підсумок. Журі визначає переможців гри. На згадку про зустріч кожний учасник
отримує пам’ятку
і висловити свої враження від участі у заході
-
Чи
збагатили свої знання з проблемного питання?
Що корисного дізнались?
Причини непорозумінь у родинному вихованні
дитини
та способи їх усунення
У
різновіковому складі родини криються загрози виникнення прикрих
непорозумінь із
питань виховання дитини. Саме батьки як перші особи,
відповідальні за виховання
свого малюка, мають визначати загальну лінію
поведінки родини щодо нього,
засновану на сучасних і традиційних науково
виважених, практично перевірених
підходах. При цьому слід керуватись
особливостями індивідуального розвитку
дитини. А ще дуже важливо, щоб усі
члени родини, причетні до виховання малюка,
знали, приймали й поважали
визначену
батьками позицію та поводили себе з дитиною однаково. Варто
взяти за правило відверто обговорювати з
членами родини проблеми розвитку і
виховання, успіхи і досягнення, помилки й
невдачі як самої дитини, так і
дорослих. Це дасть змогу виробити спільні методи
сімейної педагогіки, а у разі
виникнення спірної чи проблемної ситуації –
знайти оптимальний спосіб її
розв’язання.
Виникнення
суперечностей між кількома людьми, які виховують одну дитину,
цілком очікуване,
прогнозоване – без дрібних конфліктів не обходиться у
жодній сім’ї. Проте
важливо, щоб вони не мали принциповий характер, не
переростали у стійке
протистояння сторін. Спеціальні дослідження
підтвердили таку загальну тенденцію:
зазвичай бабусі та
дідусієм’якшими, поблажливішими у своєму ставленні до
онуків, ніж батьки.
Тата тримаються суворішої
лінії, а мами хаотичної, залежної
від настрою, ступеня втоми, домінуючої,
авторитетної позиції когось із членів
родини. Мами більш схильні до спокійної
рутини з догляду за дитиною, прагнуть миттєво прийти на допомогу
малюкові,
якщо в нього щось не виходить, виконати за нього складну дію,
підказати. Тата
частіше охоче граються з дітьми, при цьому полюбляють емоційно
бурхливі
розваги з фізичною активністю, експериментами, подоланням перешкод. У
питаннях порядку і дисципліни позиція відрізняється більшою
функціональністю, а
у мам – маніпулятивністю. Бабусі і мами взаємодіють з
дитиною переважно на
емоційному та соціальному рівнях, а татусі й дідусі – на
фізичному і
активно-діяльнісному. Психологи вважають, що саме поєднання
таких підходів
створює сприятливі умови для виховання малюка, особливо –
соціально-морального.
Вироблення
уніфікованого методу поведінки з дитиною і коректний вплив на
того
дорослого, хто припускається
педагогічних помилок, - ось сфера
докладання зусиль родини.
Зверніть увагу! Не
слід робити критичні зауваження на адресу одне одного у
присутності дитини,
навіть зовсім маленької, щоб не підірвати нічий
авторитет, не нівелювати вимоги
старших до дитини.
Домашній театр -
розвиток мовлення
Так уже
влаштований наш світ, що в ньому все менше і менше залишається
місця для
звичайного спілкування. Більшість шкільних предметів або письмові,
або
регулярно оцінюються у вигляді тестів, де досить просто поставити галочку
в
потрібній графі. Прийшовши додому і ми, і діти замикаємося на телевізорі або
комп'ютері де, підключившись до інтернету, достатньо вставляти лаконічні
повідомлення або смайлики. Чому ж ми дивуємося, коли малюки відчувають
проблеми
в спілкуванні з однолітками і дорослими.
Адже набиратися досвіду то їм ніде.
Пропонуємо вам дуже простий і захоплюючий
варіант навчання грамотної мови -
домашній театр. Організувавши нехитрі
вистави, ви допоможете дитині правильно
будувати речення, розширите його
словниковий запас, проведете час за веселим
заняттям, доставите масу
задоволення і собі, і глядачам: рідним, знайомим,
сусідам. Що вам
знадобиться?
Реквізит
Перш за
все, ширма. Вона грає куди більш важливу роль, ніж здається на
перший погляд.
Адже більшість малюків щиро вірять, що глядачі не
здогадуються про те, хто
озвучує казкового героя. А значить, дітки відчувають
себе в безпеці і,
відкинувши всі комплекси, читають діалоги різними голосами,
співають,
розповідають вірші. До речі, саме цю людську особливість
використовують в
церкві під час сповіді, коли віруючий сидить в
відгородженому від усіх
приміщенні - так куди легше виговоритися.
Зробити ширму
зовсім не складно. Можна використовувати стару велику коробку,
обклеївши її
обрізками шпалер, різнобарвними фігурками, мішурою. Або ж
натягнути на мотузку
шматок щільної тканини. Може послужити для благої мети і спинка широкого
крісла. Словом, експериментуйте.
Крім того,
обов'язковий реквізит для будь-якої вистави - ляльки. Величезний вибір
надають
спеціалізовані магазини товарів для дитячого розвитку. Але, при наявності
бажання, нескладно виготовити їх і самостійно. Це можуть бути зшиті або
пов'язані
герої, фігурки, вирізані з картону й розфарбовані кольоровими олівцями. Можна
використовувати навіть прості дитячі іграшки чи ляльки рукавичок.
Сценарій
У цьому питанні
не варто особливо мудрувати. Виберіть добре відому казку і розподіліть ролі.
Організація вистави
Можна грати
самостійно, але краще, коли в процесі творчості беруть участь
кілька дітей.
Тому непогано запросити в гості друзів. Завчає діалоги і запрошуйте
глядачів.
Такі стандартні фрази як «давай дружити», «можна з вами», «як тебе
звати»,
«будь ласка» і «спасибі», «підкажіть», «чим тобі допомогти», «я спробую»,
«мені
не подобається», «дякую, не хочу» суттєво спростять реальне життя малюків.
Коли казка
програна кілька разів - використовуйте кілька хитрих прийомів.
Приміром,
задійте героя із зовсім іншої історії. Нехай попелюшка поспілкується з
русалочка, а колобок з мишкою-норушка.
Цікаво, що у вас
вийде?
ІГРАШКИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Вибір іграшок для дітей
серед величезної кількості різноманітних товарів може стати нелегки випробуванням для батьків
Підбираючи іграшки дітям,
необхідно брати до уваги вік та інтереси дитини, якість товару, що купується,
користь, яку гра з купівлею принесе малюкам.
Потрібно враховувати, що іграшки для дітей не просто розвага, в процесі гри діти
навчаються.
Отже, іграшки повинні бути такими, щоб дитина могла маніпулювати
ними, придумувати різні сюжетні ігри, здійснювати усвідомлені дії. Обов’язково,
щоб вони несли користь розвитку малюка.
Не варто купувати іграшки,
які можуть завдати шкоди дитячій психіці, – видають гучні звуки, що мають
страшний зовнішній вигляд, що провокують агресію.
Які бувають
іграшки для дітей
Іграшки поділяють в першу
чергу за їх призначенням.
1. Сюжетно-образні – до них
відносять фігурки людей і тварин, предмети домашнього вжитку та інші предмети,
з якими дитина може придумувати і розігрувати різноманітні сюжети.
2. Розвиваючі – всі іграшки,
взаємодія з якими розвиває моторику, логіку, інтелектуальні здібності дитини
(наприклад, конструктори, пазли, настільні ігри, що розвивають центри для
малюків та інші). Вибираючи розвиваючі іграшки дітям, потрібно враховувати вік
дитини. Занадто легкі і прості іграшки викличуть у маляти нудьгу, а зі складним
завданням для старших дітей дитина не зможе впоратися.
3. Сенсорні – розваги для самих
маленьких дітей, орієнтовані на стимуляцію слуху, зору або дотику. Наприклад,
брязкальця, пищалки, музичні іграшки.
4. Спортивні іграшки – м’ячі,
скакалки та інший інвентар для активного проведення часу. Іграшки класифікують
також за віком дітей і за матеріалом виготовлення (пластмасові, дерев’яні,
металеві, м’які і т. д.).
На що
звернути увагу при виборі іграшок
Купуючи іграшки для дітей,
потрібно звертати увагу не тільки на ціну та привабливий зовнішній вигляд, але
і на деякі інші параметри.
Найголовніше при виборі
іграшок – їх безпека. Не варто купувати іграшки з гострими краями або великою
кількістю дрібних частин. Особливу увагу потрібно звернути на зовнішнє покриття
іграшки і матеріал, з якого вона виготовлена.
Не варто купувати іграшки з
полівінілхлориду – він заборонений до використання в багатьох країнах через
свою токсичність.
Якщо іграшка має неприємний
запах, фарба з неї злазить, хутро або тканина линяють – це привід відмовитися
від покупки.
Маленьким дітям не можна
давати іграшки невеликого розміру, які вони можуть проковтнути, а також
предмети з довгими мотузками, гумками або шнурками.
Дітям до трьох років не
купують м’які іграшки вагою понад 400 р. Занадто важкі малюк не зможе
самостійно підняти, це особливо небезпечно, якщо велика іграшка впаде дитині на
обличчя.
Купуючи іграшки дітям,
потрібно переконатися, що продавець має сертифікат гігієнічного відповідності,
наявність якого обов’язкова і підтверджує якість та безпеку товару.
Іграшки за віком
Будь-яка іграшка повинна підходити
дитині за віком. Не варто купувати предмети, призначені для більш старших
дітей, навіть якщо вони викликають у дитини інтерес.
Не вміючи правильно користуватися
річчю, малюк може завдати собі шкоди, крім того, втративши інтерес до гри, він
не стане користуватися іграшкою, коли доросте до неї.
Віковий діапазон, для якої
призначена іграшка, зазвичай вказаний на коробці, хоча дитина може бути готовий
оцінити її раніше або пізніше середнього віку.
Підбирати іграшки дітям до року потрібно такі, що привертають увагу
малюка кольором або звуком, або ті, які йому цікаво чіпати. У цьому віці
підійдуть різноманітні брязкальця, пищалки, іграшки із шарудливими елементами
або виконані з матеріалів різної фактури.
З трьох місяців і до року дітям
цікаві предмети, якими можна маніпулювати, — брязкальця, гумові іграшки,
розвиваючі центри.
У 1,5-3 роки починається розвиток
предметної діяльності. Необхідні іграшки, з якими можна робити певні дії. У
цьому віці діти із задоволенням збирають пірамідки і матрьошки, будують
будиночки з кубиків або простого конструктора. Корисні ігри-вкладиші, прості
пазли, мозаїки, шнурівки. Деякі малюки вже виявляють інтерес до ляльками і
м’яким іграшкам.
У 3-4 роки діти активно грають в
рольові ігри. Пора купувати ляльки, фігурки тварин, тематичні набори. Також
малечі вже цікаві прості конструктори з кубиків, спортивні ігри.
Для 4-5-річних малюків, які вже
можуть грати в сюжетно-образні ігри, необхідно придбати достатню кількість
іграшок, з якими вони зможуть обігравати різні ситуації дорослого життя.
Настав час для конструкторів, деталі
яких щільно з’єднуються один з одним, а також для мозаїк з великою кількістю
елементів. У цьому віці будуть цікаві дитячі настільні ігри, доміно, лото,
ходилки.
Дітям старшого дошкільного віку
можна купувати складні іграшки – конструктори з великою кількістю дрібних
деталей, набори для творчості.
Вибір іграшок для дітей – велика
відповідальність, яка повністю лежить на батьках. Правильно підібрані навчальні
та розвиваючі іграшки принесуть дітям не тільки задоволення, але і користь.
Інструкція з виховання доброї, чуйної
дитини
Кожен із батьків мріє виростити своїх
дітей добрими, щасливими людьми. Ніхто не хоче виховати погану людину. Однак ,
одного бажання замало. Прорахунки, помилки дорослих часто обертаються
моральними не6доліками їхніх дітей. Серед багатьох цінних людських якостей
доброта – головний показник наявності людського в людині. Тому необхідно у
кожній родині щодня і щогодини усіма можливими способами формувати у дитячий
душі доброту.
Коли починати?
Виховання чуйності не можна почати з певного віку. Мудрі люди говорять
про те, що все закладається задовго до народження. «Позитивна вагітність» - це
і є початок виховання. Спокійна мати, настрій якої переважно є сонячним і
безтурботним, обов’язково передає тому, хто живе в її животику, радісні, позитивні емоції.
Постійне ж почуття тривоги, страху, пригніченості на рівні гормонів неодмінно
передається й малюкові. Тому, з найпершої миті вагітності, жінка має пам’ятати
про свій взаємозв’язок з дитиною і вміти правильно налаштовуватися, вести
здоровий спосіб життя не тільки фізично, але й емоційно, контролювати свої
почуття.
Наші діти бачать і помічають усе. Вони
буквально копіюють нашу поведінку, сприймають її як норму й зразок. Наприклад,
жорстокість стосовно самої дитини проявляється потім у жорстокому ставленні
дитини до самої себе (вона нібито карає себе сама, звикаючи до того, що вона
погана і заслуговує на таке ставлення). Сварки між батьками діти сприймають як
прояв агресії. Коли мама й тато, найдорожчі й близькі люди, говорять одне
одному злі слова, ображають одне одного й навіть можуть ударити, то для дитини
це величезний стрес, надмірне переживання. Але якщо так відбувається щодня, то
рано чи пізно малюк починає вважати, що це правильно й так і має бути.
Якщо
мама грубо розмовляє із продавцем у магазині, тато вичитує виховательку, то
очікувати, що дитина поводитиметься інакше, не має сенсу. Виховання доброти і
чуйності починається саме вдома. Сімейні традиції мають бути такими, що
свідчать про правильні вчинки. Наприклад, турбота про близьких, коли вони
хворіють, допомога в ті моменти, коли в когось трапилися неприємності, турбота
про братів наших менших тощо.
Поступитися чергою, поділитися іграшкою або солодощами просто так,
тільки тому, що хтось є поруч – цього дитину потрібно вчити. Але вчити можна
тільки тоді, коли сам поводишся так само.
До вашої уваги стисла інструкція, де прості слова мають глибокий сенс…
· Якнайбільше
говоріть з дитиною про все – про любов, по життя й смерть, про силу й
слабкість, про дружбу й зрадництво.
· Відповідайте
на дитячі запитання, не відмахуйтеся від них.
· Завжди
чиніть так, як би ви хотіли, щоб чинила ваша дитина. Навіть якщо в цей момент
малюк вас не бачить.
· Читайте
разом з дитиною книги, що вчать доброти й милосердя.
· Навчіть
дитину опікуватися про кого-небудь та отримувати ві цього радість.
· Заведіть
свійську тварину і разом із малюком опікуйтеся нею постійно.
· Перегляньте
свої взаємини з батьками, навчіть дитину поважного ставлення до них.
· Щодня виникає чимало ситуацій, коли потрібно ухвалювати
рішення, як поводитися . Учити дитину проявляти доброту й чуйність можна щодня,
і пам’ятати про це потрібно завжди.
Секрети дитячої самооцінки
САМООЦІНКА – цінність, значущість, якою індивід наділяє себе в цілому й окремі
сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка є відносно стійким структурним утворенням,
компонентом Я – Концепції, самосвідомості і процесом само оцінювання.
Що таке «занижена самооцінка»?
Це коли дитина говорить про себе,
що вона гірша за інших дітей в групі.
Коли малюк раптом скаже, мама й тато його не люблять, тому що він поганий; коли соромиться вийти відповідати, або
боїться що всі будуть сміятися, отут і
без психолога зрозуміло, що нічого гарного тут немає й потрібно щось змінювати.
Що таке «завищена самооцінка»?
Це коли дитина вважає себе
найрозумнішою, найгарнішою, найдобрішою і взагалі, найкращою у світі. Для малят
дошкільного віку оцінювати себе високо – явище цілком нормальне і навіть
правильне. Дитина, яка зростає в любові, з батьками які її розуміють, повинна
мати завищену самооцінку. На жаль, останнім часом таке зустрічається не часто.
А що таке «гарна самооцінка»
Таку самооцінку ще називають
«адекватною». Це коли дитина вважає себе веселою, розумною, гарною, улюбленою
та ін.., але при цьому не вважає себе «найкращою у світі». Зазвичай критичне
ставлення до себе, своїх якостей, умінь і здібностей зʹявлюється
у дітей значно пізніше, ніж у дошкільному віці.
Інструкція з виховання доброї, чуйної
дитини
Кожен із батьків мріє виростити своїх
дітей добрими, щасливими людьми. Ніхто не хоче виховати погану людину. Однак ,
одного бажання замало. Прорахунки, помилки дорослих часто обертаються
моральними не6доліками їхніх дітей. Серед багатьох цінних людських якостей
доброта – головний показник наявності людського в людині. Тому необхідно у
кожній родині щодня і щогодини усіма можливими способами формувати у дитячий
душі доброту.
Коли починати?
Виховання чуйності не можна почати з певного віку. Мудрі люди говорять
про те, що все закладається задовго до народження. «Позитивна вагітність» - це
і є початок виховання. Спокійна мати, настрій якої переважно є сонячним і
безтурботним, обов’язково передає тому, хто живе в її животику, радісні, позитивні емоції.
Постійне ж почуття тривоги, страху, пригніченості на рівні гормонів неодмінно
передається й малюкові. Тому, з найпершої миті вагітності, жінка має пам’ятати
про свій взаємозв’язок з дитиною і вміти правильно налаштовуватися, вести
здоровий спосіб життя не тільки фізично, але й емоційно, контролювати свої
почуття.
Наші діти бачать і помічають усе. Вони
буквально копіюють нашу поведінку, сприймають її як норму й зразок. Наприклад,
жорстокість стосовно самої дитини проявляється потім у жорстокому ставленні
дитини до самої себе (вона нібито карає себе сама, звикаючи до того, що вона
погана і заслуговує на таке ставлення). Сварки між батьками діти сприймають як
прояв агресії. Коли мама й тато, найдорожчі й близькі люди, говорять одне
одному злі слова, ображають одне одного й навіть можуть ударити, то для дитини
це величезний стрес, надмірне переживання. Але якщо так відбувається щодня, то
рано чи пізно малюк починає вважати, що це правильно й так і має бути.
Якщо
мама грубо розмовляє із продавцем у магазині, тато вичитує виховательку, то
очікувати, що дитина поводитиметься інакше, не має сенсу. Виховання доброти і
чуйності починається саме вдома. Сімейні традиції мають бути такими, що
свідчать про правильні вчинки. Наприклад, турбота про близьких, коли вони
хворіють, допомога в ті моменти, коли в когось трапилися неприємності, турбота
про братів наших менших тощо.
Поступитися чергою, поділитися іграшкою або солодощами просто так,
тільки тому, що хтось є поруч – цього дитину потрібно вчити. Але вчити можна
тільки тоді, коли сам поводишся так само.
До вашої уваги стисла інструкція,
де прості слова мають глибокий сенс…
·
Якнайбільше
говоріть з дитиною про все – про любов, по життя й смерть, про силу й
слабкість, про дружбу й зрадництво.
·
Відповідайте
на дитячі запитання, не відмахуйтеся від них.
·
Завжди
чиніть так, як би ви хотіли, щоб чинила ваша дитина. Навіть якщо в цей момент
малюк вас не бачить.
·
Читайте
разом з дитиною книги, що вчать доброти й милосердя.
·
Навчіть
дитину опікуватися про кого-небудь та отримувати ві цього радість.
·
Заведіть
свійську тварину і разом із малюком опікуйтеся нею постійно.
·
Перегляньте
свої взаємини з батьками, навчіть дитину поважного ставлення до них.
·
Щодня виникає чимало ситуацій, коли потрібно ухвалювати
рішення, як поводитися . Учити дитину проявляти доброту й чуйність можна щодня,
і пам’ятати про це потрібно завжди.
Майстер-клас для батьків з пісочної анімації
Мета: ознайомити батьків з новою розвивальною
технологією – пісочною анімацією. Дати знання про її особливості, розвивальній
та оздоровчий ефекти. Виховувати почуття насолоди від творчої співпраці батьків
і дітей.
Матеріал: столи для пісочної анімації, манна крупа.
Хід проведення
Вихователь.
Доброго вечора всім присутнім! Ви знаєте, що в нашому закладі зовсім
недавно з явилася світлова пісочниця. Ваші діти вже познайомилися з нею. І
сьогодні мені б хотілось і вас з нею познайомити, для того щоб ви зрозумілі, що
відчувають ваші діти під час роботи з нею.
Бесіда вихователя супроводжується показом слайдів.
Слайд №1
Динамічний
живопис на піску не лише зацікавлює і розважає дітей, а й оздоровлює їх.
Малювання піском сприяє гармонійному розвитку дитини, розвитку її мовлення та
розумових здібностей. Сприяє удосконаленню координації рухів, дрібної моторики,
орієнтації у просторі, формує навички позитивної комунікації.
Слайд №2
Що
ж таке пісочна анімація – це театр тіней. Є світловий потік ми перекриваємо
його якоюсь певною кількістю піску, якоюсь певною формою і так створюємо
зображення (показ вихователя).
Слайд №3
Сипучі матеріали.
Крім піску для сипкої
анімації можна використовувати інші сипучі матеріали (чай, кава, борошно, сіль,
цукор, все що може сипатися).
Вихователь:
В нашому закладі ми користуємося манною крупою, так як вона є небезпечною
для дітей. Я хочу зазначити: працюючи
білим сипучим матеріалом на темній поверхні зображення формується за рахунок
білих елементів. Цим можна займатися у пісочниці, на пляжі. Ми разом з дітьми
працюємо з світлом (показ вихователя – порівняння малюнків на темній поверхні і
на світловій пісочниці).
Слайд №4
Світло в пісочній анімації.
Світло дарує нам настрій,
стан, емоції, і відчуття за яки відповідає пісочна анімація.
Слайд №5
Зображувальні прийоми.
Всі прийоми виникають в
процесі роботи. Базові принципи прості (показ вихователя):
- чорне на білому, коли ми перекриваємо
потік світла, чи біле на чорному;
- лінії різної товщини, різної довжин
(чорні на білому, білі на чорному);
- крапки;
- площини;
- засипки (горизонтальні та
вертикальні)від великих до локальних;
- використання частин рук:
·
щіпки;
·
кулак;
·
ребро долоні при расчистці, пальці,
долонь, дві руки одночасно.
Вихователь: Чим смілійщі ви будете, тим більше прийомів буде в вашому
арсеналі.
Слайд №6
Кожна
дитина – справжній художник. Пам’ятайте: немає «правильних» та «неправильних»
малюнків і фантазій! Дитина не помиляється., вона шукає свій шлях. Дуже велика
небезпека для творчості – штамп (розглядання дитячих малюнків).
Слайд №7
Трансформація в пісочній
анімації.
Головна особливість пісочної
анімації – це трансформація (перетікання одного образу в другий), перетворення
однієї ситуації в кадрі в другу.
Вихователь: Це трішки схоже на дитячу гру
«До малюй», коли на аркуші паперу
малюється якийсь не зрозумілий предмет,
і наступний учасник повинен домалювати деталі до цього зображення, щоб
вийшло щось зрозуміле, і те що можна впізнати.
Ми з дітьми граємо в цю гру не тільки під час роботи
з манкою, але й у повсякденному житті. Зараз пропоную пограти з вами в цю гру.
Правила гри супроводжуються показом вихователя:
чим несподіваніше буде рішення, тим краще. Треба подивитись на зображення і по
фантазувати, на яку деталь, який елемент реального зображення може бути схоже,
а потім додаємо сюди не вистачаючи. Це може бути реальним сюжетом.
Гра «домалюй» (з батьками).
Вихователь: дозвольте мені запросити наших дітей – справжніх майстрів.
Діти:
Доброго вечора усім вам!
Ми раді вас вітати,
І настрій наш веселий готові дарувати
Готові вас навчити, готові показати
Я можна манкою, картини малювати…..
Вихователь: Щоб створювати прекрасне важливо віти бачити і відчувати красу,
яка оточує нас. Ми з вами частинка природи, і мені дуже хотілося б дізнатися що
ви вважаєте красивішим в природі? Що ви відчуваєте коли ви бачите красу
природи? В яких куточках природи ви мрієте побувати. Давайте всі разом
помилуємося красою природи (перегляд слайдів з зображенням природи, читання
вірша М. Підгірянки «Скажи мені мати»):
Дитина: Скажи мені мати,
Де сонце йде спати?
Мати: За високу гору,
Зелену комору.
Дитина: Хто ж його колише
Все тихіше і тихіше?
Мати: Соловей піснями
Тиха нічка з нами.
Дитина: А які сни має,
Коли засинає?
Мати: Йому сняться квіти,
Що вдень на них
світить.
Дитина: А хто його збудить,
Як світати буде?
Мати: Пташки веселі,
Збудять в постелі.
Дитина: А нащо як встане,
Найперше погляне?
Мати: На тебе серденько,
К встанеш раненько.
Психогімнастика (супроводжується музикою).
Вихователь: запропонувати дітям вправу «Я сонце» - перетворитися в Сонечко
легко тому що у людини є руки, так схожі на сонячні промені. Необхідно тільки
підняти руки у гору і привітатися з сонцем. Сонячні промінці торкаються долоней
і перетворюють руки в тепле проміння:
-
Під
час вправи вихователь розповідає дітям про сонце як про живу істоту: « в ночі
сонце спить, в ранці прокидається і розчісує свої промінці». Увесь день воно з
радістю дарує своє тепло і світло небу, річкам, квітучим галявинам, дітям.
-
На
небі разом із сонцем подорожують хмаринки. Давайте перетворимось на пухнасті
хмаринки, які пливуть на небі (Вправа «Я хмаринка»).
-
Під
небесним блакитним простирадлом розквітли і показали свої голівки запашні квіти
(Вправа «Я квітка»).
-
На
небесне сяйво з радістю дивиться безмежне і схвильоване море (Вправа «Я морська
хвиля»).
-
Коли
настає ніч, на темному небі з’являються яскраві зірки (Вправа «зірка» -
запропонувати дітям перетворитися на зірки і планети, показати їхні сяючи очі,
ласкаві посмішки).
Підготовка руки дитини до малювання. Римівки для вправ із розвитку дрібної
моторики.
Вихователь. Діти, давайте під музику виконаємо вправи для наших рук і
пальців.
Щоб гарно нам намалювати
Треба ручки і пальчики
свої розім’яти
(потискують долоньки)
Розігріємо долоньки,
Щоб тепленькі стали,
(труть долоньки одна об одну)
Пальчики всі свої
в кулачки сховали.
А тоді повільно всі їх показали.
Намалюємо сонце,
Що світить у віконце.
І пухнасті хмаринки,
Що летять мов пушинки.
І схвильоване море,
Безмежне й просторе.
А на нічному небі,
Розсиплемо зорі,
Що дивляться з верху,
На високі гори.
Запросити дітей і батьків до спільного малювання
манкою.
Вихователь.
Подивіться на ці скляні віконечка. Вони сяють і
заворожують нас.
Пам’ятайте, що тільки в чарівних руках оживають
дрібні крупиночки манки, і здатні творити справжні дива. Вони вже давно на нас
чекають.
Ми і наша дітвора
Закотимо свої рукава.
Щоб манка ожила
Скажемо чарівні слова:
Просимо, маночко, не лежи,
Малювати нам допоможи! (діти з батьками)
Будь-ласка до манки підійдіть.
На купинку долоньки свої покладіть.
Відчуйте, яка вона м’яка і приємна на дотик.
Приготуйте свій пальчик і він наче чарівна паличка перетворить цю купинку на
казкову квіточку. Поставте пальчик у центр – вийшла цяточка і навколо неї
намалюйте пелюстки. Домалюйте голівці квітки стебло і листочки. Щоб квітка не
сумувала створіть для неї друзів (сонце, хмаринку, метеликів і т. і). Коли
настає вечір квіти відпочивають, і сонце заходить далеко за горизонт
(розчищаємо поверхню обома руками). На зміну вечору приходить загадкова ніч
(беремо манку в кулачки і повільно її розсипаємо заповнюючи усю поверхню скла).
Що вночі з’являється на небі? (Місяць). (Малюємо круг нижньою частиною долоні).
У нього є помічники – зірки (великі і дрібні), які розсипалися по всьому небу.
(пальчиками малюють зірки). Їхнім сяйвом захоплюються морські хвилі (хвилястими
рухами пальців малюють море), високі гори (обома долоньками малюють кубовидні
форми). Згодом настає ранок. На небі з’являються перші промінчики сонця, які
освітлюють землю і все довкола (пальчиками малюють промінці). А коли настає
день воно високо підіймається на небо, і його чарівні промінці так і тягнуться
до усього, що створила матінка природа, до кожного із нас даруючи своє сяйво,
тепло і радість.
Перегляд відеоматеріалів «Діти і світлова
пісочниця в дитячому садку».
Вручення дітьми картин (роботи дітей) батькам.
(муз. супровід).
вихователь
Кучеренко А.В.
Граємо у ванній
Більшість дітей обожнюють купатися. І неважливо, що це буде: ставок, море,
ванна, душ або навіть маленький тазик. Вода заспокоює дитину. Згадайте, скільки
часу малюк може провести у воді, спокійно переливаючи її з відра у відро,
занурюючи у воду різноманітні предмети. Людина так ставиться до води, тому що
всі живі істоти споконвічно жили в океані й тільки потім вийшли на сушу. Малюки
дев’ять місяців провели у воді, і водне середовище для них цілком рідне.
Скористаймося тим, що вода добре впливає на дитячу нервову систему, і
придумаємо кілька ігор у воді та з водою для наших малюків. Варто ще
відзначити, що такі ігри — відмінний розвивальний матеріал для дітей.
Тренування маленьких пальчиків, розвиток сенсорики, а також уяви й мислення —
ось що можуть дати прості ігри у воді.
Переливаємо,
наливаємо, відливаємо, доливаємо…
Те, що нам, дорослим, може
здатися дуже нудним і нецікавим, надзвичайно подобаєтьсядітям. Наприклад,
переливання води. Можна переливати її по-різному:
- з однієї ємності в іншу;
- з однієї великої в безліч
різних пляшечок і баночок;
- із пляшки з вузьким
горлечком у будь-яку іншу ємність;
- з однієї мисочки в іншу за
допомогою ложок різної місткості;
- використовуймо для
переливання губку: в одній мисочці просочуємо її водою, в іншу —
віджимаємо.
Фантазія безмежна. Можете придумувати способи переливання разом з дитиною,
і всівони будуть цікавими.
Придбайте дитячу піну для ванни.
Перед тим як малюк піде купатися, налийте кілька ковпачків піни у
ванну (трішки більше, ніж рекомендовано в інструкції), щоб піни утворилося
якнайбільше. З піни можна створювати різні фігурки — звірів, машинки,
чоловічків. За допомогою піни легко зробити незвичайну зачіску.
На пошуки скарбів
затонулих кораблів
А в цю гру можна грати як з
піною, так і без неї. Заздалегідь приготуйте такі «скарби», що зможуть лежати
на дні (не спливатимуть): ключики, монетки, камінчики, черепашки та ін.
Скажіть дитині, що сьогодні ви шукатимете скарби із затонулих кораблів.
Вони лежать на дні океану (вашої ванни або тазика), потрібно їх знайти й
підняти на поверхню. Якщо водну гладь покриває піна, то пошуки
утруднюються — така гра сподобається дітям старшого віку. Для менших
можна розкласти «скарби» більші й не набирати занадто багато води,
щоб пошуки не були заскладними.
Буря на морі
Для цієї гри вам знадобляться
трубочки для коктейлю. Влаштуємо «бурю на морі». А це означає, що потрібно
дути в трубочки, попередньо опустивши їх кінчики у воду. Дітям дуже
подобається спостерігати, як повітряні бульбашки піднімаються на
поверхню.
Водні художники
У продажу є чимало фарб і
фломастерів, якими можна малювати у ванній. Вони легко змиваються, не
залишають розводів, не токсичні. Перетворіть на полотно стіну ванної
кімнати або навіть саму ванну або душову кабінку. Можете запропонувати
малюкові пограти в хрестики-нулики, у морський бій, малювати звірят
або чоловічків.
Дуємо на воду
Ще одна цікава гра. Якщо
заздалегідь придумати, що ви спускатимете на воду, можна побудувати цілий флот.
Це можуть бути звичайні паперові кораблики. А можна зробити водний
транспорт із пробок від пляшок (у них відмінна плавучість), зубочистки й
маленького аркуша паперу. Гарний матеріал для корабликів — горіхова
шкаралупа. Плавзасоби готові? Можна спустити їх на воду. Щоб вони могли
плисти по воді, дутимемо на вітрила. Якщо в грі беруть участь
відразу кілька людей, то кожен може вибрати для себе кораблик і дути
саме в його вітрила. Хто ж переможе у великій вітрильній регаті?
Придумуйте свої цікаві
ігри у воді. Однак завжди пам’ятайте про правила безпеки.
- Не залишайте дитину без
догляду у воді або біля води.
- У ванній або душовій кабінці
обов’язково покладіть гумовий нековзний килимок на присосках.
- Поверніть убік кран або
надягніть на нього м’яку насадку, щоб малюк не поранився.
Комментариев нет:
Отправить комментарий